Керівник єврейської релігійної ортодоксальної громади “Турей Загав” Мейлах Шейхет висловив стурбованість щодо Закону № 4292-IX “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача”. За його словами, закон, який передбачає неможливість витребування майна, якщо з моменту державної реєстрації права власності минуло понад 10 років, суперечить низці чинних законів України, зокрема Закону “Про охорону культурної спадщини”, а також Конвенції ЮНЕСКО про охорону і збереження Світової спадщини, повідомляє Гал-інфо.
Мейлах Шейхет наголошує, що цей закон може сприяти “грабіжницькому відношенню до інтересів надбання українського народу” та захисту тих, хто незаконно привласнив об’єкти культурної спадщини. Серед інструментів таких порушень він називає “утаємничення завірених нотаріусами договорів купівлі-продажу; відмови судів в розгляді нотаріальних справ; непідтвердження доказами визначальних чинників, що уможливили незаконну приватизацію власності Держави так званими “добросовісними набувачами власності”. Він стверджує, що ці фактори призводять до того, що “крадена у Держави власність залишається неповернутою Державі”.
Як приклад складної ситуації, Мейлах Шейхет наводить судові справи щодо масових єврейських поховань у селищі Брюховичі, що у Львові, які тривають з 2004 року. За його словами, у жодній зі справ суди не перевірили законність визначення прокуратурою “добросовісних набувачів власності”. Він також повідомляє, що на звернення Представництва Американського Об’єднання комітетів до Апеляційного суду Львівської області у справі 2-1893/11, прокуратура Львівської області не підтримала клопотання про витребування нотаріальної справи з архіву для перевірки документів, що стали підставою для укладення договору купівлі-продажу. При цьому адміністративні рішення Брюховицької селищної ради, на підставі яких відбулася передача землі, були скасовані судами.
Мейлах Шейхет підкреслює, що спірна земельна ділянка, на якій знаходяться масові єврейські могили, була передана для житлової забудови та спортивного комплексу. Суд першої інстанції відмовив прокуратурі у поверненні цієї ділянки, яка також є лісом вищої категорії та, згідно з нормами українського законодавства, ніколи не вибувала з державної власності. На його думку, судовий процес фактично використовується для “узаконення через суд незаконних дій з приватизації цієї ділянки для приватних комерційних інтересів”, і при цьому “спільна Пам’ять Українського і Єврейського Народів не мають жодного законного інтересу в судах та прокуратурі”.
Коментарі