Про це повідомили у Першому медоб’єднанні Львова.
Юра у віці 4 років переніс ангіну. Хвороба дала ускладнення на нирки, і в хлопчика виник нефротичний синдром. Почалися роки постійної терапії, але хвороба прогресувала.
У 9 років нирки дитини припинили виводити зайву рідину з організму. Тіло Юрчика набрякло, а креатинін піднявся до критичної позначки – 1200. Як повідомили у лікарні, тоді єдиним порятунком став гемодіаліз – процедура штучного очищення крові, яку хлопчик проходив через день по 4 години.
Ці процедури проводили дитині протягом трьох років, внаслідок чого Юрчик перестав рости. Кістки стали дуже крихкими. А постійний високий тиск давав велике навантаження на серце.
За словами мами Юри, у березні, коли дитину привели на черговий гемодіаліз, трансплант-координаторка повідомила родині, що з’явився донор. Ним став 13-річний підліток, який отримав несумісну з життям важку черепно-мозкову травму. Як розповіли у лікарні, його батьки дали згоду на посмертне донорство його органів. Тоді це врятувало життя ще чотирьом іншим дітям.
“З новин я одразу зрозуміла, хто став донором для мого сина. Першим ділом ми з чоловіком пішли в церкву помолитися за того хлопчика. Я безмежно вдячна його батькам, які дали дозвіл на трансплантацію органів і врятували мою дитину. Ми тепер вважаємо, що цей хлопчик – наша друга дитина, бо його частинка живе в моєму синові”, — каже мама Юри Ірина.
Пересадку нирки спільно виконали спеціалісти Центру трансплантології та Лікарні святого Миколая. До операції Юрі можна було пити не більше 200 мл рідини на день.
“Мамо, яка смачна вода! Я справді тепер можу пити стільки, скільки хочу?”, — каже хлопчик.
За словами мами хлопчика Ірини, на етапі гемодіалізу та очікування на донорську нирку жінка також вирішила підписати згоду на посмертне донорство своїх органів.
“Бачачи, як тяжко моєму синові, я підписала згоду на посмертне донорство. Я до цього ставлюся спокійно, бо розумію, що після смерті Богові мої органи не потрібні, а от врятувати чиєсь життя можуть”, — каже жінка.
Коментарі