Про це Юрій Бойко написав у своєму зверненні у Фейсбук.
Бойко нагадав, що історик і дослідник Львова Микола Бандрівський вже тривалий час закликає змінити назву цієї вулиці, адже, за його словами, Винниченко був “маркером присутності радянської України, російськомовної значною мірою”.
“Львівська обласна рада знаходиться на вулиці Андрія Парубія! Мені щоденно доводиться ходити вулицею Винниченка. І щоразу, коли крокую нею, пригадую завжди відомого історика, дослідника Львова і мого доброго приятеля Миколу Бандрівського, який вже роками бореться за те, щоби вулицю Винниченка у Львові перейменувати.
Його головний аргумент – Винниченко був маркером присутності Радянської України. Ось його слова:
“Нас мало має цікавити персона, ми не маємо аналізувати так глибоко його творчість як драматурга, це все інше. Річ у тому, що він був маркером присутності тут радянської України, російськомовної значною мірою”, – ідеться у повідомленні.
Окрім цього, Юрій Бойко навів маловідомий історичний епізод із 1917 року, коли митрополит Андрей Шептицький, повертаючись із московського ув’язнення, прагнув зустрітися з членами Центральної Ради у Києві. Під час приватного засідання, де був присутній і Володимир Винниченко, той, за свідченнями сучасників, “повівся по відношенню до митрополита Андрея неадекватно — сидів спиною до гостя”.
“Отож, у 1917 році митрополит Андрей Шептицький, повертаючись з московської неволі, зупинивсь у Києві. Він хотів зустрітися з членами Центральної Ради. На жаль, цієї зустрічі не відбулося. Однак, митрополита Андрея запросили на приватне засідання частини членів Центральної Ради, де Михайло Грушевський та С.Русова привітали його із звільненням із царської неволі.
Так ось. Згідно споминів сучасників тих подій, там був присутній і Володимир Винниченко. Він повівся по відношенню до митрополита Андрея страшенно неадекватно – сидів спиною до гостя (Жуковський А. Митрополит Андрей Шептицький і православ’я // Науковий збірник Українського Вільного Університету. – T.15. – Мюнхен, 1992, С. 39).
Хтось запитає, а до чого це я проваджу ? А ось до чого!
Львів — не просто місто. Це справжній форпост, який має особливу місію: вшановувати своїх героїв і берегти правду історії. І така місія Львова – результат старань та зусиль сотень і тисяч наших попередників, яку ми зобов’язані примножити.
Мені особисто незрозуміло, у чому причина відмови перейменовувати вулицю, що досі носить ім’я одіозного Володимира Винниченка – незважаючи на численні звернення частини науковців, інтелігенції, ветеранів і військових. Вони пропонували назвати її на честь Короля Юрія Львовича.
Якщо так не підходить, то я маю іншу пропозицію.
Вважаю, що в місті, яке є серцем української державності, не повинно бути місця для суперечливих постатей минулого, котрі заплямували себе неоднозначними вчинками, особливо – в період визвольних змагань.
Тому, висуваю альтернативну пропозицію — перейменувати цю вулицю на честь Героя України Андрія Парубія. Людини, яка все своє віддала життя поклала на вівтар боротьби за Україну, її свободу та незалежність.Маємо називати вулиці нашого міста на честь достойних постатей, справжніх героїв!
Ласкаво прошу депутатів Львівська міська рада, наукові кола, істориків, воїнів і взагалі жителів нашого міста підтримати цю пропозицію!”
Коментарі