“До 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна — саме така ціна зради людей, які щодня спускаються під землю заради країни”, – наголошують в Офісі шахтаря.
Що сталося?
3 лютого 2026 року Павло Овчінніков підписав накази про звільнення трьох наближених топменеджерів і виплатив кожному шестимісячний середній заробіток як «вихідну допомогу». Загальна сума — понад 1,5 мільйона гривень.
Юридичної підстави для цього не існувало: норма КЗпП, яку застосували, стосується господарських товариств, але аж ніяк не державних підприємств. Гроші дійшли до адресатів за 2–3 дні. Натомість шахтарі Шептицького регіону того ж місяця чекали зарплату до кінця лютого.
Це — закономірність, а не випадковість
«Львіввугілля» роками існує за рахунок державних субвенцій — грошей українських платників податків. В умовах повномасштабної війни кожна гривня має йти на підтримку людей праці та обороноздатності країни. Натомість — схеми, приписки, фіктивні закупівлі, премії для «своїх» і затримки зарплат для тих, хто реально працює.
У червні 2025 року СБУ вже проводила обшуки на підприємстві. Фіксувалися фіктивні закупівлі, 4 тисячі тонн неіснуючого вугілля в звітності, зарплати керівництва по 100 тисяч гривень — і це при падінні видобутку на 16%.
Шахтар — не ресурс. Шахтар — людина
Офіс шахтаря послідовно фіксує кожен випадок, коли права гірників порушуються на користь тих, хто ніколи важко не працював видобуваючи вугілля. Справа Овчіннікова — черговий доказ того, що системні зміни в управлінні державними вугільними підприємствами є питанням не лише економіки, а й справедливості.
«Досудове розслідування у справі №454/692/26 триває. Ми стежимо за розвитком подій. Очікуємо реакцію Міністерства енергетики України, адже таких керівників потрібно негайно відсторонювати і не зволікати», – наголошують в Офісі шахтаря.
Коментарі