Водночас фактична реалізація цих змін викликає серйозні застереження, зокрема щодо обґрунтованості використаних аргументів та потенційних наслідків для системи контролю у сфері містобудування, пише начальник Інспекції ДАБК Львівської міської ради Тарас Павлишин.
Ключовим аргументом на користь запровадженого механізму стала статистика відмов у видачі дозвільних документів органами місцевого самоврядування. Однак використання цього показника як основного критерію оцінки ефективності є не лише спрощеним, але й маніпулятивним.
Відмова у видачі дозвільного документа – це не ознака проблеми системи. Це її пряма функція. Це результат фахового аналізу, який виявляє невідповідності вимогам державних будівельних норм та законодавства.
При цьому під час публічного обґрунтування змін залишилися поза увагою ключові показники, які безпосередньо характеризують якість та правомірність діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Зокрема, не було наведено: кількості скарг, поданих до ДІАМ на рішення місцевих органів ДАБК; результатів розгляду таких скарг; кількості здійснених заходів державного нагляду; статистики судових справ щодо оскарження відмов у видачі дозвільних документів та частки їх скасування.
Відсутність такого аналізу та одночасне використання виключно статистики відмов як підстави для зміни підходів свідчить про підміну змістовної оцінки формальними показниками.
Більше того, мета повернення документів на доопрацювання полягає не у створенні перешкод для замовника, а у своєчасному виявленні та усуненні недоліків на етапі проєктування. Це дозволяє усунути технічні, правові невідповідності ще до початку будівництва та, як наслідок, підвищити якість майбутнього будівництва, забезпечивши реалізацію безпечного та збалансованого об’єкта архітектури, який у подальшому не порушуватиме прав майбутніх власників такого об’єкта та мешканців суміжної забудови.
Окремо слід звернути увагу на вибірковість запровадженого механізму. Право вибору органу надання адміністративної послуги передбачено лише для об’єктів класу наслідків СС1 та СС2, тоді як об’єкти класу наслідків СС3 залишаються у виключній компетенції ДІАМ.
З огляду на задекларовані цілі – підвищення ефективності, конкуренції та забезпечення альтернативи – відсутність аналогічного підходу щодо об’єктів із найвищим класом наслідків виглядає непослідовною та не має належного обґрунтування.
Більше того, на практиці реалізація такого механізму може створити передумови для вибіркового звернення замовників до органів із більш формалізованим підходом до розгляду документів, що потенційно призводить до зниження якості контролю у сфері містобудування.
У підсумку слід зазначити, що ефективність системи державного архітектурно-будівельного контролю не може оцінюватися виключно за кількістю виданих або відхилених документів. Вона визначається, насамперед, якістю прийнятих рішень, їх відповідністю законодавству, а також здатністю системи забезпечувати баланс інтересів громади, безпеку та сталий розвиток територій.
У зв’язку з цим подальша реалізація запроваджених змін потребує відкритого моніторингу, комплексного аналізу всіх показників діяльності як місцевих органів, так і органу державного нагляду, а також належного врахування позиції органів місцевого самоврядування як ключових суб’єктів у сфері розвитку територій.
Коментарі