Як повідомляє пресслужба Львівської політехніки, у X сторіччі Перемишль стало центром князівства, було осередком найстарішого українського єпископства східного обряду в Галичині.
Найстарішою в Перемишлі була мурована церква Святого Івана Хрестителя на Замковій горі, яку збудував князь Володар Ростиславич 1124 року.
Приблизно з того ж періоду й нині втрачена українська святиня Перемишля – церква святого Петра (XII – перша половина XIV століття). У 2015–2017 роках під час розкопок археологи виявили її фундаменти.
На основі опрацьованої інформації кандидат архітектури, Роман Франків відтворив гіпотетичний вигляд церкви.
Середньовічну церкву збудували з тесаного каменю, використання якого було притаманним галицькій архітектурній школі. У мурованій частині було небагато віконних прорізів. Над входом був різьблений кам’яний барельєф, який згадують в історичних документах.
«Варто також відзначити, що така техніка мурування вперше була використана саме у Перемишлі під час спорудження собору Різдва Івана Хрестителя правнуком Ярослава Мудрого князем Володарем Ростиславовичем приблизно у період 1119–1124 років, а кар’єр для добування каменю для будівництва був на околиці Перемишля у селі Кругель», – стверджує Роман Франків.
Споруда була мурованою лише частково. Верхні рівні – склепіння і купол – були з дерева. Такі дерев’яні завершення церков на основі «грецького хреста» поширені у традиційній народній архітектурі Галичини, зразком яких є храми Гуцульщини.
Ґонтове покриття на вертикальних стінах сприяло збереженості несучих конструкцій і, відповідно, розписів в інтер’єрі. Як зазначає дослідник, гіпотетично можна припустити, що церква могла бути пов’язана зі спільнотою міських рибалок, покровителем яких вважали Святого Петра.
Коментарі