Перша спроба, до якої був причетний, не дала результату.
Вийшло біля двох десятків озлоблених вуйків і цьоток.
З криками:
«А що украінци (саме так нас названо) набудували за 30 років?»
«Заваляйте будинки, ставлені за радянської влади!»
«Одна йопана Львівська область зносить памʼятники!!!»
І тд. І тп.
Прискакав провокатор, який перегородив автомобілем доступ крану. Якби поліція вчасно відреагувала і скрутила сукоту, то решту була б справа техніки.
Але поліціянти чомусь вирішили, що вони тут «Аби не було конфлікту», а не для забезпечення рішень про декомунізацію Радехівської громади і робочої групи при ЛОВА. Потім застряг кран і ми ретирувались до сраки.
До речі. Коли МАЗ почав грузнути, місцевий активний придурок почав верещати «Бог- є! Люди – Бог – є!».
І натовп підхопив. Це треба було бачити…
Було смішно і гидко.
Бо ці кінчені бабульки були з дітьми. Які це запамʼятають, мабуть.
Я мусів звертатись до структур церкви, аби парох зайняв чітку позицію щодо цих подій і знесення памітника.
Нині все пройшло без інциндентів.
Чому згадав про дітей…
З того села походить Мудрик Степан Михайлович (псевдо Мечник — український військовий діяч, заступник командира УНС Сокальської округи ОУН. в’язень німецьких концтаборів, керівник розвідки ЗЧ ОУН (з 1951), Голова Головної Ради ОУН, заступник президента Світового конгресу вільних українців (СКВУ) в Європі. Він у мемуарах згадує, що у с. Кривому крім українців, згуртованихі довкола читальні «Просвіти», жили галицькі москвофіли, які гуртувалися навколо «Общества имени Качковского». Крім них було ще декілька родин місцевих поляків та кільканадцять колоністів. Вони об’єднувались в «Товажиство школи людовей», а крім того створили в селі парамілітарну організацію «Стшелєц», яка допомагала поліції, за що поляки отримували від держави різні полегшення та позики.
Москвофіли з «Общества Качковского» також користувалася підтримкою польської влади. Ці люди називали себе «русскими», а українцям давали назву «мазепинців». Під час виборів вони блокувалися з поляками. В одній зі своїх книжок, «Під трьома окупантами» Степан Мудрик пише:
«Я знав цілий повіт, до якого було приналежне наше село, але такої комедії з тим «кацапством» не було ніде. Польська влада всіма силами намагалася підтримувати їх, не даючи їм завмерти. Вони тримали спільний фронт проти українців. Вони влаштовували всілякі танцювальні вечори — як не в польській, то в «кацапській» домівці».
Я впевнений, що ці людиська, які вийшли проти нас, ніколи не чули про Качковського і тд. Але… з молоком матері, з першими сто грамами, тут живе дух, сморід, рускій мір.
Звідкись тьотка ж знає, що у сусідній Волині ніхто і пальцем не поворушив у напрямку декомунізації?
І… і…
Як кажуть у телеграм каналах:
«Лопатину приготуватися».
Ніщо не зупинить ідею, час якої настав.
Фото і відео цікаві.
Дякую СБУ, поліції і першому заступнику голови Радехова Володимиру Шевчуку за чин.
Олег Радик
Коментарі