Як майбутні учасники Листопадового чину у Львові святкували перемогу над Наполеоном. Фото

110 років тому, 20 травня 1913 року, до Львова прибув міністр крайової оборони Австрії, генерал-полковник барон Фрідріх фон Георгі.

20.05.2023
Як майбутні учасники Листопадового чину у Львові святкували перемогу над Наполеоном. Фото
Вояки 15-го піхотного полку біля казарм у Тернополі. Листівка 1910-х років

Барон Фрідріх фон Георгі, міністр крайової оборони Австрії. Вікіпедія

61-річний австрійський генерал був почесним шефом та власником 15-го Галицького піхотного полку, один з батальйонів якого перебував тут, у столиці Галичини, а основна частина дислокувалася у Тернополі, з околиць якого здебільшого набирали рекрутів. Міністр відвідав своїх підшефних вояків, більшість з яких (62%) становили українці, щоб відзначити полкове свято.

Як повідомляла тогочасна преса, під час цього візиту у Львові та Тернополі відбулися гучні святкування з приводу річниці переможної для австрійської армії битви під Асперном, яка відбулася 21-22 травня 1809 року. Протистояли тоді австрійці французьким військам, якими командував сам Наполеон Бонапарт. У тих боях особливо відзначився 15-й піхотний полк, яким командував син австрійського імператора ерцгерцог Карл.

Ерцгерцог Карл у битві під Асперном. Вікіпедія

“Минулого тижня 15-й піхотний полк, набраний з Тарнополя та околиць, відзначив свою участь у смертоносній битві під Асперном, що відбулася 21 і 22 травня 1809 року. Тут зіткнулися австрійські війська з французами, якими командував сам Наполеон. В обидва дні австрійцям вдалося утримати село Асперн. Наполеон марно намагався розбити центр ворожої армії, нарешті відступивши на дунайський острів Лобау. Обидві сторони втратили тут кілька тисяч чоловік. З австрійських полків особливо відзначився сьогоднішній п’ятнадцятий піхотний полк, який під командуванням ерцгерцога Карла багнетним штурмом захопив село Лобау, попри смертоносний вогонь французів”, – розповідав про тоді ще не такі далекі події війни з Наполеоном тогочасний краківський часопис Nowości Illustrowane.

Урочистості з нагоди полкового свята у Львові. Nowości Illustrowane

У львівському виданні Kuryer Lwowski зазначили, що міністр прибув до Львова вранці потягом і його урочисто зустрічали на залізничному вокзалі командувач та ціла делегація 15-го полку. Фрідріх фон Георгі зупинився у респектабельному готелі “Жорж”, де його вітали вищі офіцери усього львівського гарнізону. Після цього розпочалися власне урочистості.

Відомо, що у Львові 15-й піхотний полк дислокувався на вулиці Курковій, 12 (тепер вул. Лисенка) та вулиці Яблоновських (тепер вул. Шота Руставелі).

Зі Львова Фрідріх фон Георгі відбув до Тернополя, де урочистості з нагоди полкового свята продовжувалися. Наскільки вони були урочистими, можна судити з того, що у липні 1913 року документальна хроніка цього свята демонструвалася у тодішньому кінотеатрі “Лев” у столиці Галичини.

Уже через рік, коли почалася Перша світова війна, воякам 15-го Галицького піхотного полку довелося повторювати подвиг своїх славних попередників. Цього разу їм протистояла не армія Наполеона, а війська Російської імперії.

Полк розпочав свої бойові дії в Галичині в складі 11-ї піхотної дивізії, яка займала позиції біля Бережан. По закінченні протистояння з російською армією був перекинутий на Італійський фронт, на якому пробув до 1918 року.

Вояки 15-го піхотного полку під час Першої світової війни, 1917 рік. Facebook

Чимало відважних воїнів цього полку полягло в боях. Відомо, що поховання 66-ти бійців 15-го піхотного полку розташоване в селі Боратичі Львівської області (більшість солдатів – вихідці із Тернополя, Збаража, Скалата, Теребовлі, Бережан).

Історія Листопадового чину, коли Українська Національна Рада розпочала перебирати владу у Львові в свої руки, також тісно пов’язана з 15-м піхотним полком.

У ніч на 1 листопада 1918 року вояки цього полку під командуванням поручника Микитка  здійснили штурм казарм на вулиці Курковій. Роззброював польських легіоністів у казармах хорунжий Панас.

На полк покладалися також завдання по захопленню: залізничного вокзалу (четар Полянський, 47 стрільців), жандармерії (1 старшина, 50 стрільців), головної пошти (1 підстаршина, 10 стрільців), казарми Фердинанда (1 старшина, 50 стрільців), Австро-Угорського банку (четар Витвицький), казарми Яблонських (1 старшина, 80 стрільців), намісництва (хорунжий Сендецький, 80 стрільців), двірця на Персенківці (1 старшина, 30 стрільців), військової команди Львова (четар Трух, 30 стрільців).

В результаті діяльності Центрального військового комітету 1 листопада 1918 року в місті Львові на базі 15-го піхотного полку було сформовано 1-й львівський піхотний полк імені князя Льва. Він став першою військовою українською частиною на західноукраїнських землях у ХХ столітті.

Урочистості з нагоди полкового свята у Тернополі. Nowości Illustrowane

Богдан Скаврон

Коментарі

12:41
Історія 23-річного добровольця, який став командиром взводу безпілотників на передовій
Взимку 2023 року 23-річний комп’ютерний інженер Сергій із Рівненщини твердо вирішив – з власної ініціативи вступити на військову службу. І так колишній програміст став очима артилерійської бригади: спостерігає за військовою технікою російських окупантів з допомогою безпілотних авіаційних комплексів та допомагає підрозділам гармашів її ефективно знищувати. На даний момент молодший лейтенант уже став командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів 44 Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
18:35
Переможцем тендеру буде «несподівано», але знову ОНУР?
Якщо не садиш дерева, то не ремонтуєш дороги у Львові.
13:18
Суд відпустив під заставу 90 тисяч гривень скандального львівського забудовника Андрія Кучму
Компанія ТОВ «Гарнобуд» Андрія Кучми фігурує в численних судових позовах.
20:51
Страх і ненависть до ТЦК: чому українці не люблять цю структуру?
Нещодавні неадекватні заяви й дописи нардепа Гончаренка спричинили нову хвилю дискусій щодо ТЦК. І якщо одні зауважують, що робота цієї структури — головне джерело поповнення лав українського війська, то інші наголошують на "свавіллі", "бусифікації" та порушенні прав людини. Проте не все так просто, як би нам хотілось. Бо ж ТЦК — це також частина Збройних сил України, а нехаяти власних військових у час, коли вам загрожує ворог — дуже небезпечно. То де взялась ненависть до ТЦК, хто у цьому винен і якою є роль "простих українців"? Давайте з'ясуємо.