То, мушу сказати, геть не є справедливо. Усіх, гляди, обурює зріст цін, підвищення комуналки й т.д. Раз такі мудрі, то скажіть, будьте ласкаві, а де в нинішній час брати гроші? Отож-бо. Як вірний і відповідальний син вітчизни, переконаний, що наша добра влада аж задобра. І ті всеглибинні доброта та людяність подекуди засліплюють їй очі, тож влада не помічає прихованих ресурсів для наповнення казни. Аби відрізнятися від крикунів і горлопанів, я проаналізував ситуацію і знайшов щонайменше чотири пункти, реалізація котрих конче призведе до збільшення дохідної частини бюджету.
- Видача ліцензій на непоштивість до осіб власть імущих. Раз неможливо спинити невдячність, яка неправедною скверною сиплеться на голови наших керманичів, ситуацію треба ввести у правове русло і скористатися з цього. Так, приміром, хочеш обізвати міністра злодієм, виродком, худобою чи якимось іншим непоштивим словом – купуй ліцензію на певну кількість обзивань (на публічних заходах, на мітингах, на кухні) і вперед. Плюнути, скажімо, в народного депутата – то вже дорожче. А ліцензія на копання міського голови чи губернатора в дупу має коштувати щонайменше 10 мінімальних зарплат, щоби собі таке могли дозволити лише поважні заможні добродії, а не кожна шантрапа.
- Збір за довжину прізвищ. Несправедливо, що люди з прізвищем на три літери і люди з прізвищем на 10, не кажучи вже про подвійні прізвища, стоять в одному ряду. Бо, будь-який клерк, що видає ту чи іншу довідку, докладе більше зусиль для написання дванадцятилітерового прізвища Задунайський, ніж трилітерового Кук. Не кажучи вже про значно більшу кількість витрат казенного картриджа у першому разі. Тож пропозиція наступна. Починаючи з третьої літери у прізвищі, кожен його носій у місяць має сплачувати до казни певну сталу суму, яку, переконаний, мудро виведуть фахівці з Мінфіну. У тебе прізвище Щур – плати, будь ласка, скажімо гривню за букву «р». А, приміром, носії прізвищ Онишкевич і Порошенко, у яких по 9 літер, змушені будуть сплачувати вже 7 гривень за працю канцеляристів і казенні чорнила і картридж.
- Тротуарний податок. Чому пішоходи у нас в привілейованому становищі порівняно з автомобілістами, які там розмаїті автозбори сплачують. Пішоходи, перепрошую, що не пересуваються, що тротуари не нищать? При чому при стягненні пішохідного збору не треба чесати всіх одним гребінцем, а вартує йти за принципом, як щодо автомобілів: чим більший об’єм двигуна. Тим більша сума. Тобто хлоп з 45-им розміром ноги має сплачувати більше, ніж жіночка з 37-им. Бо, очевидно, що здоровий мешт топче більшу площу тротуару, з такою любов’ю викладеного комунальними службами. Чесно і справедливо.
- Нарешті – пукальний збір. Так-так. Не вдавайте із себе ханжів. Коли держава б’ється за кожну копійку по Кіотському протоколу, ми зухвало продовжуємо здійснювати неконтрольовані викиди в атмосферу. Запровадження збору на дуповикиди або, так зване, «подупне», має бути з розумінням зустрінуте всією громадськістю. Тим більше, що чарівним дамам, які, як відомо, здійснюють цю процедуру здебільшого пелюстками троянд – будуть передбачені субсидії.
Це лише чотири очевидних пропозиції, виписані людиною, котра не має економічної освіти, а лише є стурбованим за добробут держави патріотом. Чому мовчать фахівці?
Роман Онишкевич
Коментарі