Тому ключову роль відіграють не лише медики, а й ті, хто поруч.
Підготовка працівників критичної інфраструктури та цивільного населення до надання домедичної допомоги має стати системною практикою в кожній громаді.
Чому цей досвід потрібно масштабувати:
- Час має значення. Допомога потрібна негайно. Навчені люди можуть врятувати життя ще до прибуття екстрених служб.
- Війна змінила реальність. Обстріли, травми, масові ураження — це виклики, до яких громади повинні бути готовими.
- Кожен може стати першим рятівником. Працівники критичної інфраструктури, освітяни, водії, працівники підприємств — це ті, хто першим опиняється поруч із постраждалим.
- Формування культури безпеки. Навички допомоги мають стати нормою — як знання правил дорожнього руху.
- Сила симуляційного навчання. Практика в умовах, максимально наближених до реальних, формує автоматизм дій — вирішальний фактор у стресових ситуаціях.
- Мобільність і доступність. Виїзні тренінги дозволяють навчати навіть у віддалених громадах без потреби складної інфраструктури.
Масштабування таких тренінгів — це не просто освітня ініціатива. Це — елемент національної безпеки, який напряму впливає на збереження життя людей.
Наталія Матолінець, Проректор з науково-педагогічної та лувальної роботи ДНТ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького», Доктор медичних наук, професор.
Коментарі