Наприклад, вершина гори Зелемінь коло Сколе. Ніби і поруч з цивілізацією, а на ній вибиті написи латинською та польською мовами, найстаріший – 1639 року. Є кілька й українською. Хто їх робив та для чого – загадка, яку ще потрібно розгадати.
Один з каменів на горі Зелемінь де збереглися середньовічні написи
1639 рік
По вершині розкидано багато інших каменів з написами. Це не надмогильний камінь, хоча схоже
Взуття для оцінки розміру одного з написів
На горі «Зелемінь», коло Сколе, є каміння з середньовчними написами. Найстаршому з них майже 400 років! Знаходяться вони лише за кілька хвилин ходьби від маршруту Сколе – гора Лопата – гора Зелемінь – Сколе. Трішки звернули зі стежки, а тут таке! Не часто в Карпатах можна зустріти наскельні написи латинкою, яким 400 років
Найближчий аналог «Писаний Камінь» є аж на Верховинщині. І якщо їх “Писаний Камінь” добре досліджено, то наш – Терра Інкогніта. Ось фото і приблизна розшифровка написів на нашому бескидському «Писаному камені».
Los Seiamed Doctor 1794 EIZNECK 1639. Могла б бути надмогильна плита, але ж це суцільна скеля. І роки йдуть не в тому порядку
Той самий камінь з написом “1639”, тільки в куті
А це вже сучасний, Україна, 1973 і тризуб. За тризуб, тоді, могли і посадити.
W. Dłużniewski. 1803. Шляхетний польський рід з давнім корінням
Пошевич Сер
Bazchzjkow 1832
Jan Putycki
ZR WC 1898
Хто були ці люди, для чого вони залишали тут свої автографи, що хотіли цим сказати? А можливо це лише «тут був Вася» тодішніх туристів? Тоді виходить що Зеленянка – це найстаріший туристичний маршрут Бескидів. Щоб сказати точно потрібне фахове дослідження. Цілком ймовірно, що десь під мохом є навіть старіші написи. Наприклад автограф самого князя Святослава…
Вершина гори Зелемінь
1639
EIZENECK 1639
Гора Зелемінь розташована за годину ходьби від гори Лопата, «Говерли» місцевого значення. Це популярний одноденний туристичний маршрут. Старт зі Сколе від озера, далі підйом на Лопату, потім перехід на гору Зелемінь і назад спуск до озера. Але якщо Вам йти одразу на камЕні, без гори Лопата, то краще зі Сколе напряму. За мостом коло озера повертаємо праворуч і так в кінець аж до шляк-бауму. Від нього до вершини пішки йти дві години. Проте, є нормальна лісовозна дорога, навіть без колії. Поруч живе лісник. Якщо ви серйозні науковці, а не лісокради чи чорні археологи – то шляк-баум він відкриє.
Підйом на г. Зелемінь. По цій дорозі можна підійти під саму вершину. Але останніх 300 метрів треба буде йти напролом схилом. Алетернатива “напролому” це стежкою що на цьому фото прямо. Вона вийде зразу на вершину. Але трішки довше йти
Закінчення лісовозної дороги. Далі напролом
Через триста метрів ось і сама вершина та загадкові камені на ній
Вид з гори Зелемінь на Боржаву
Сама вершина гори Зелемінь є круглою і з помітним заглибленням, наче вулкан. Власне на вершині і розкидані ці камЕні з загадковими написами.
Одне з заглиблень на вершині, прямокутної форми
Друге, більше заглиблення. Тягне на артилерійську установку або криївку
Менші шанці на підходах до вершини. Тут точно була лінія оборони
Межовий камінь по дорозі в сторону гори Лопата. Фото Alex Ronsky
Я маю кілька версій хто і для чого залишив ці написи:
1) «Тут був Вася» – біда сучасного туризму. Не виключено, що написи позалишали такі самі «Васі» багато століть тому. Тобто тут колись проходив один з найстаріших туристичних маршрутів Карпат!
Згідно з даними від Alex у 20 ст. Дрогобицький відділ ПТТ (Польського товариства татранського) орендував у фірми Гредлів мисливські будинки. В результаті мережу схрониськ по селах і місті Сколе доповнювали такі незагосподаровані прихистки під вершинами Зелемінь, Магура, Магій, Буковинка (біля Тухлі), Віднога і Черенище (під хребтом Парашки), Тростян.
В 1936 р. прихистки під Зелемінем і Магурою було пристосовано до зимових умов: змінено підлогу, відремонтовано дах, ущільнено стіни, вставлено пічки і замість нар встановлено ліжка.
Мисливський будиночок коло гори Зелемінь.
Як бачимо, будиночок там вже був, його просто арендували і про це є згадка в пресі. Цілком імовірно що мисливські угіддя тут були задовго до того. А коли погода не сприяла полюванню то пани розважалися як вміли.
2) Військові. Звідси прекрасний вигляд на усі під’їзні дороги що ведуть до перевалів на Угорщину. Тому тут розташовувалися військові чатові і від нема чого робити вони вибивали ці написи.
3) Картографи. Тут була їх база звідки вони змальовували навколишні вершини. От в погану погоду і царапали свої імена
Ці написи можуть стати ще одною принадою для розвитку туризму в Сколівському регіоні. Відомо, що гірські походи загартовують і тіло, і душу. Людям цікаво буде йти не просто в гори, а відвідати гору-загадку щоб побачити ці камені на власні очі.
Першовідкривач цих каменів Володимир Суський, 2004 рік
Камінь після розчистки
Джерело: RDZS
Коментарі