ЇЇ основа – пергідрольні бальзаківські тітоньки. Їх прогресивні одноліткині кажуть, що за сорокєт життя тільки починається: вони ходять у спортзали, знімаються у еротичних фотосесіях, встигають забігти в бар на келих “Просекко” і на нігтики у перервах між волонтеркою, мають регулярний секс з коханим чоловіком, а якщо не склався шлюб, то по три коханці.
Але ж встидальна тітонька не така. Вона гордо несе в собі совкову установку, що після 35 життя немає і слід думати тіко про онуків та закрутки. Тому життя її пісне як щщі в раціоні асвабадітєлєй: полової єблі немає, активного відпочинку теж коло друзів вузьке, як в скрєпного поета у Львові. Із всіх розваг – Арестович по тєлєку і каклєти на вечерю. І жіночці страшенно встид за людей її віку, що цілуються на вулиці, за напівпрозорі платтячка молоді, за чужий сміх, за чужий флірт, за оминаюче її щастя та жагу життя. Тому свій встид вона сублімує на оточуючих.
По вечорах жіночка виходить на полювання у Фейсбук і горе тому, хто необережно залишить яскравий різнокольоровий пост. Встидальна поліція терміново залишить під ним своє могильне питання: “А чи вам не встид?”. Стидатися треба всього – як ти виїхала за кордон з дітьми, цього потрібно соромитися, бо лишила Неньку. Як працюєш в Україні і платиш податки – отримай сором за те, що не плетеш сітки. Плетеш сітки і взагалі волонтериш – встидайся того, що не воюєш. Воюєш не на нулі – встидайся того, що ти не в самому піздорезі. Матючіння теж встидайся, до речі, бо солов’їною так не розмовляють.
Якщо ти російськомовний – встидайся тричі і посипай голову попелом. І навіть на нулях у самому пеклі: поки ти живий, встидайся, що вмерли інші, а не ти. Бо тітонька бдить! Жодна посмішка, жодний закоханий погляд не пройде повз встидальної поліції. Бо як можна, коли війна! Завернися в паранджу, страждай, реви, стань гусінню і за п’ять років отримаєш запрошення у Встидальну поліцію. Бо інакше сором. Ось здолала ці рядки – а тобі не встид було таке читати?!
Кирил Талер
Джерело
Коментарі