Пане Володимире, осердям Університету є освіта і наука. Як Університет може краще інтегрувати практичні навички у навчання?
На мою думку, не потрібно зводити поняття і сутність Університету до, умовно кажучи, курсів зі здобуття вузькопрофільного фаху. Університетська освіта – це не лише про практичні навички. Це про мислення, цінності та універсалізм. І саме таку освіту дає, і я переконаний, надалі даватиме Львівський університет – міцну, живу, практичну, але водночас інтелектуальну, глибоку і таку, що формує не лише фахівців, а й особистостей.
Але мають рацію ті, хто говорить, що освіта не може бути відірваною від реального життя. Відтак наше завдання – наповнити навчальний процес практичним змістом, зробити його живим, динамічним, таким, що готує не лише фахівців, а й особистостей, які здатні діяти, творити гідне майбутнє Університету та України. Ми плануємо суттєво модернізувати і розширити принципи дуальної освіти, щоб студенти не лише опановували теоретичні засади свого фаху, а й вже під час навчання занурювалися в реалії цього фаху. Це означає більше партнерств із бізнесом, медіа, держустановами, громадськими організаціями. Більше реальних практичних кейсів в освітніх програмах, більше можливостей для стажувань, більше спільних проєктів, де студентам доведеться вирішувати реальні виклики.
Освітні програми мають відповідати не лише сучасним стандартам, а й духу часу. Це означає оновлення курсів, інтеграцію нових форматів навчання, розширення міждисциплінарних проєктів. Бо світ потребує не просто фахівців у вузькій галузі, а людей, які вміють мислити ширше, бачити комплексну картину і, звичайно, працювати в команді.
Не менш важливою складовою освітнього процесу є розвиток вільних студентських просторів. Зокрема, пропоную створити єдину мережу університетських навчальних та студентських просторів, робочих та відпочинкових зон під умовною назвою UniHub. Бо переконаний, що інновації народжуються не за партами, а в діалозі, у спільній роботі, у пошуку рішень.
А ще – важливо чути студентів. Прагну впровадити дієвий механізм зворотного зв’язку, щоб молодь могла впливати на якість освіти. Оцінка викладання, пропозиції щодо змін у навчальних програмах, спільні ініціативи – це зробить навчальний процес гнучкішим та ефективнішим.
Усіх цікавить тема студентських гуртожитків. Яким Ви бачите майбутнє студентського містечка? Як вирішити проблему житла для університетської молоді?
Проблема нестачі місць у гуртожитках триває вже понад 10 років. Щорічно нам не вистачає місць, тому тут ми спільно працюємо з іншими закладами вищої освіти Львова та області. Але розумію, що всі ці заходи тимчасові. І загалом усвідомлюю, що студентські гуртожитки мають відповідати рівню сучасного Університету.
Упродовж останніх років адміністрація Університету зробила чимало для того, щоб розв’язати проблему нестачі місць і покращити житлові умови для молоді. Зрештою нам вдалося розпочати спорудження нового гуртожитку. Але потрібно визнати, що ситуація зараз далека від ідеальної. Тому вважаю першочерговим завданням завершення будівництва нового гуртожитку на Пасічній, 62. Це не просто створить додаткові місця для студентів, а й забезпечить молодь сучасним простором, який відповідатиме європейським стандартам. Проте маємо провести модернізацію всієї мережі студентських гуртожитків. Тут йдеться про ремонти, впровадження енергоефективних технологій, повне покриття Wi-Fi-зонами з безкоштовним доступом, облаштування комфортних навчальних та відпочинкових просторів. Усі ці зміни мають не лише покращити побут, а й створити середовище, у якому студент відчуватиме підтримку та мотивацію до розвитку. Гідні умови проживання – це не привілей, а норма, яку Університет має забезпечувати.
Ви багато говорите про мотивування працівників, залученість у життя Університету. Але теперішній ринок праці дуже жорсткий і Університет, якщо відверто, виглядає на ньому не дуже переконливо. Яким чином плануєте мотивувати людей залишатися працювати в Університеті?
Абсолютно погоджуюся, що зараз наш Університет, як і інші заклади вищої освіти, суттєво програє приватним бізнес-структурам у питанні оплати праці. Але ми не можемо вимагати високих результатів без конкурентної заробітної плати та фінансової підтримки для реалізації наукових проєктів. Також хочу підкреслити, що Львівський університет є і має бути не просто місцем роботи, а простором, де люди почуваються комфортно, захищено і мотивовано. І, звісно, що це неможливо без належного соціального забезпечення. Ми плануємо впровадити пільгове медичне обслуговування для працівників Університету. Більше уваги також потрібно приділяти оздоровленню студентів і працівників, тому в планах модернізація університетських стаціонарів у Ворохті, Верхньому Синьовидному, Карпатах, щоб вони стали сучасними рекреаційними центрами.
Вважаю за необхідне створити на базі юридичного відділу Центр правової підтримки. Центр буде займатися юридичними проблемами і студентів, і працівників, і Університету як установи. Тут йдеться і про надання фахової правової консультації, і про допомогу у зверненні до правоохоронних органів, і про супровід важливих питань діяльності університету.
Також потрібно продовжити реалізацію програми «Житло для працівників Університету», відкрити при Університеті Центр дитячого розвитку для дітей дошкільного віку, чиї батьки є працівниками Університету, реорганізувати мережу їдалень та реалізувати інші проєкти, мета яких – підвищити соціальний рівень працівників та студентів, а також створити додаткові умови для привабливості Університету як працедавця. Окремий напрям – створення сучасної матеріально-технічної бази. Наші викладачі повинні мати усе необхідне для якісного викладання та досліджень: від сучасних навчальних матеріалів до комфортних робочих місць, і, звичайно, доступу до всіх об’єктів Університету.
Окрім того, маю низку ініціатив щодо створення в Університеті середовища цифрової культури, автоматизації та цифровізації процесів, а також забезпечення працівників належною комп’ютерною технікою. Технології повинні не обтяжувати, а спрощувати життя і працю студентів та викладачів. Тобто у процесі цифровізації повинно йтися не лише про осучаснення та удосконалення управлінського процесу, а й про соціальну складову. У моєму розумінні будь-які кроки в цьому напрямку повинні спрощувати роботу всіх учасників освітньо-наукового процесу. Загалом вважаю, що працівники мають відчувати підтримку на кожному рівні. І це не просто слова: у моїй програмі закладені конкретні кроки для того, щоб Львівський університет став прикладом не лише академічної, а й соціальної відповідальності.
І наостанок: які три ключові речі Ви хотіли б змінити в Університеті в перший рік на посаді ректора?
Виходжу з переконання, що Львівський університет – це не просто освітня інституція, це жива історія, яка творить майбутнє. І якщо ми хочемо, щоб це майбутнє було сильним, наша спільнота має відчувати стабільність і підтримку, мати простір для розвитку й усвідомлювати, що кожен тут – частина великої справи. Тому перше, що я хочу змінити – це збільшити мотивацію щоденної праці викладачів, науковців та працівників. Друге – поступово покращити умови проживання в гуртожитках. Третє, хоч, можливо, це найважливіше, – змінити підходи до комунікації всередині Університету і зробити усе для того, щоб кожен і кожна були почутими. Це і про регулярні зустрічі керівництва Університету зі студентами, викладачами та адміністративним персоналом, і про платформи для відкритого обговорення університетських питань, і про інтеграцію кожного студента та працівника у процес ухвалення рішень. Не через накази, а через діалог, довіру та спільну роботу ми зможемо говорити про Університет, у якому кожен важливий.
Дякую за розмову!
Ірина Мадрик
Коментарі