У 2009 році було внесено зміни до цього указу й засновано щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.
Серед прапорів Київської Русі переважав червоний колір – найбільш зручний для сигналізації під час бою. Однак національний (державний) прапор у його сучасному розумінні, можна вважати, з’явився під час існування козацької держави. Найвідоміший із гетьманських прапорів пов’язують з ім’ям Богдана Хмельницького (він був білого кольору). Поєднання синього і жовтого кольорів на національному прапорі можна спостерігати з середини ХІХ ст.
У час «весни народів» 1848 року Головна руська рада проголосила загальноукраїнським гербом старовинний герб князів Романовичів. Львівські землі та Руське воєводство зображали золотого лева, що спирається на скелю, на блакитному тлі. У цей же час згідно з геральдичними звичаями усталилися поєднання жовтої та синьої смуг на прямокутному полотнищі.
Утвердження ж синьо-жовтого прапора як державного відбулося із проголошенням Української Народної Республіки (УНР). Потім в історії України був період червоного «серпасто-молоткастого», а за синьо-жовтий саджали до в’язниць.
У новітні часи національний синьо-жовтий прапор уперше офіційно замайорів на ратуші міста Стрий 14 березня 1990 року. У Києві прапор було піднято над міською мерією пізніше – 24 липня 1990 року.
23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійну залу Верховної Ради, а вже 4 вересня його урочисто підняли над будівлею парламенту.
Після початку російської агресії синьо-жовтий прапор став символом боротьби та спротиву загарбникам.
Джерело: Укрінформ
Коментарі