Відбудеться презентація нової книги письменниці Ніни Бічуї, яку Валерій Шевчук назвав королевої «жіночої» прози 60-х років ХХ ст., та її сина – Романа Гериновича, талановитого поета і фотохудожника. Ця книга-перекрутка вийшла в серії «Талановиті родини Львова».
Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.
Модератор – Василь Ґабор.
Гостей презентації обіцяє приємно здивувати актор театру Марії Заньковецької Роман Біль, заслужений артист України, читанням однієї з новел Ніни Бічуї.
Присутні зможуть також ознайомитися зі всіма новинками «Приватної колекції».
Ніна Бічуя. Щодня може настати будь-який день: нові тексти та переклад з п’єси Станіслава Пшибишевського «Сніг». Львів: ЛА «Піраміда», 2025. 168 с.; Роман Геринович. Навчіться не говорити про очевидне: вірші і світлини. Львів: ЛА «Піраміда», 2025. 72 с. (Книга-перекрутка).
Назвою для своєї нової книжки письменниця-шістдесятниця Ніна Бічуя взяла слова Ґертруди Стайн, – і в книжці приємно дивує польотом фантазії, глибиною думки і вишуканістю письма. Її проза пройшла випробування часом і є перлиною української літератури 60-х років ХХ ст., але дуже мало сучасних читачів про це знають… І лише по-справжньому відомі письменники й знавці літератури відгукуються про її письмо так, як Галина Пагутяк: «Шляхетна проза. Ніхто в нас не годен зараз так писати…»
До нашого видання ввійшли нові, а також давніші, але досі не друковані тексти авторки, реконструкція загубленого твору та частковий переклад п’єси Станіслава Пшибишевського «Сніг».
Несходима вулиця Городоцька, львівське подвір’я з балконами уздовж трьох поверхів, фотоапарат «Смена-8» – і десятирічний хлопчик, який на котромусь із цих балконів зробив свою першу світлину. Він тоді не знав, що спинив мить, яку спинити належало. І не знав, що це не кожному вдається. З роками практики і відкриттів виявилось: Роман Геринович це уміє. Розмаїття жанрове й тематичне; стиль власний і розуміння сенсу фотографії як факту історії та мистецтва; особливе зацікавлення «вуличною фотографією». Іронія без насмішки; співчуття й розуміння без підкреслення людських слабкостей; сприйняття себе самого як частки світу, а може, і Всесвіту… Коли забракне простору чи точності у фотографії, шукає їх у поезії: в світлині чує Слово, у своїх віршах бачить світлину. Фотороботи зберігаються в приватних колекціях; понад десять персональних і близько тридцяти колективних виставок (в Україні та за кордоном). Каталоги персональних виставок – як своєрідні збірки поезії; журнальні публікації віршів, окрема збірка поезій «In brevi» прозорі, як світлини.
Коментарі