Для повної об’єктивності слід сказати, що згадана вище сім’я «успішних бізнесменів» не єдина у переліку незамінних «гравців» на львівському ринку «аварійних» ремонтів.
У списку надзвичайно професійних та якісних, на думку «структурок» Львівської міської ради, «майстрів-ремонтників» дахів, санвузлів, підлоги, каналізаційних випусків, балконів і навіть розробників проектно-кошторисних документацій, є такі суб’єкти господарювання як ФОП Бекас Роман Дмитрович, ФОП Бекас Ольга Вікторівна та ПП «Бекас-буд» (35621135, засновник – Бекас Роман Дмитрович).
Як видно, перш за все всіх їх об’єднує не лише родинні (сімейні) відносини чи корпоративні зв’язки, але й єдине на всіх трьох місцезнаходження (місце реєстрації): м.Львів, вул.Роксоляни, буд.5*, кв.1**. Окрім цього, ще однією спільною рисою для цих трьох «ремонтників» є особлива «прихильність» зі сторони районних адміністрацій, відділів освіти, шкільних та дошкільних закладів Львівської міської ради під час проведення закупівель різноманітних в переважній більшості «аварійних» робіт. Ця «прихильність» впродовж останніх восьми років була незмінною, не марною, а отже прогнозовано матеріалізувалась у певний результат – у здобуття вище вказаними суб’єктами «перемог» на тендерах, організовуваних різноманітними «структурами», підконтрольними пану Садовому.
А результат, справді досить непоганий, та перевершив навіть досягнення представників, раніше згадуваної, сім’ї Новосад. В кількісному виразі це: 166 !!! «перемог» у «непублічних» закупівлях та, як наслідок, понад 43 500 000 гривень в кишені згаданих виконавців-ремонтників. Більшість цих тендерів на проведення переважно «аварійних» ремонтів ФОП Бекас Роман Дмитрович, ФОП Бекас Ольга Вікторівна та ПП «Бекас-буд» отримали від місцевих чиновників уже під час широкомасштабної війни та без проведення будь-яких конкурентних закупівель – шляхом укладення «прямих» договорів.
Загалом відомо, що на час дії правового режиму воєнного стану законодавець значно спростив процедури проведення публічних торгів. Дане рішення зумовлено, зокрема, необхідністю оперативного надання органами влади допомоги людям, постраждалим внаслідок, наприклад, ракетних ударів. За таких обставин, хоч якось можна зрозуміти необхідність укладення чиновниками «прямих» договорів з вибраними ними вручну виконавцями.
Проте «фахівці» команди львівського мера ці «спрощення» закупівель, зрозуміли по своєму, а саме як можливість – можливість вибирати «обраних серед вибраних», укладати прямі контракти з «перевіреними» виконавцями, не надто глибоко вникаючи у зміст таких понять як «першочерговість», «критичність», «нагальність», тощо.
Однак, командні львівського мера варто не забувати, що загальні принципи економії коштів місцевого бюджету, їх ефективного використання, ніхто не відміняв. Тим паче, окрім законодавчих норм існують, принципи професійної етики, людської совісті, тощо, які завжди повинні бути присутні в роботі будь-якого чиновника, а особливо, в наш складний час – час жорстокої війни.
Проте, зважаючи на вищевикладене, ці та інші маркери здорового глузду мало відомі львівським міським менеджерам. Інакше не скажеш, оскільки, реально мислячій людині, яка розуміє складність нашого часу, людині у якої хтось зараз на фронті, важко пояснити необхідність та першочерговість витрачання міською владою під час війни десятків, а той сотні мільйонів гривень на саджанці квітів та дерев, ремонти тротуарів, утримання фонтанів, чи, як у нашому випадку, на ремонти «каналізаційних випусків» або ж на завжди «аварійні» дахи, балкони, підлоги і санвузли. Мало того, як виявляється, освоювати ці десятки і сотні мільйонів гривень довірено лише окремим людям з окремих родин.
На наше переконання Львів та львів’яни заслуговують бути містом справжніх традицій: історичних, національних, народних, культурних, з багатою та давньою історією, народжених багатьма поколіннями наших предків, а не містом «інноваційно-аварійних» традицій, створених паном мером і його людьми, впродовж останніх двох десятиліть, виключно для обґрунтування освоєння бюджетних коштів, зокрема, під час війни.
Ірина Мадрик
Коментарі