Так хотіли воювати, що не дочекалися ні розпорядження голови Володимира Труша про їхнє звільнення, ні погодження того звільнення в уряді. Або ж просто на Тернопільщині того не помітили. Труш, щоправда, їздив тими днями чогось до Києва, та коли, повернувшись звідти, навідався у місце дислокації 105-тки, його доблесні заступники вже вигулькнули у фотокадрах.
Дивлячись на ці світлини, можна було б заплакати від зворушення і гордості за нашу владу, якби пан Труш в ефірі місцевого телебачення не сказав, що «Тернопільська ОВА – не схованка від військової служби».
“Головні та провідні спеціалісти адміністрації несуть військову службу з початку повномасштабного вторгнення. Також у лавах ЗСУ двоє моїх заступників. Це мій перший заступник Ігор Дем’янчук та заступник Ігор Гайдук. Це не було швидке рішення. Вони мають звання офіцера, тренувались на полігонах області. Моя чітка позиція, – Тернопільська ОВА не схованка від військової служби. Деякі наші працівники, як і працівники інших підприємств та установ країни, мають право на бронювання, – але більшість ним не користуються” – зазначив голова ОВА.
Овва! А що такого начудили ці двоє, що й броньовані посади не можуть врятували? Що такого, що довелося їх одразу двох «позбутися» попри вал тилової роботи, посівну і т. ін.?
Насправді Тернопільська ОВА – дуже нормальна «схованка» від військової служби і ряд посад там не дарма мають бронь. А відгадайте, де найкраща на сьогодні схованка від відповідальності? Правильно, в ЗСУ!
Але то таке. Щасти вам, хлопці! На Тернопільщині пишаються вами і чекають з Перемогою! От тільки образливо трохи, що так знагла, майже потай, пішли і не дали вас провести, як годиться: з рушниками, піснями, благословенням святих отців…
Дмитро Подвірний
Коментарі