Така ситуація вкрай обурила очільників Церкви, які нагадали, що “ми уже мали великі перешкоди, коли споруджували пам’ятник праведному митрополитові Андрею. Тоді влада міста чинила відчайдушний опір, щоб не допустити спорудження необхідного пам’ятника”.
У Церкві наголосили: “Нам усім потрібно дуже уважати, кого обираємо на посади…”
У цій ситуації одразу і не скажеш: Садовий понабирав шкідників, невігласів чи просто дурнів. Чи, може, три в одному? Бо як же треба старатися “вдосконалювати” рух у місті, щоби перегородити священикам і вірянам ЄДИНИЙ в’їзд на територію церкви Юра?
Звісно, хотілося б розглядати інцидент як локальне непорозуміння, однак, промоніторивши стосунки влади Львова і УГКЦ, важко не помітити, що Ратуша намагається вставити Церкві шпильки, де тільки можна.
Залишається незрозумілим, чим Садовому так не вгодили наші священики? Може, господарський мер не може пережити, що досі незабудованими стоять церковні сади? Чи все таки це якась екзистенційна нелюбов до Української Церкви?
Володимир Гірняк
Коментарі