У ніч з 17 на 18 квітня 1945 року польський загін так званої “народної охорони” сусіднього села Орли зробив набіг на Малковичі, в ході якого було вбито близько 140 українців. Було вбито майже всю дідову родину Пелешаків (дідо на той момент вже жив у Львові) і інших родичів, які мали інші прізвища. Село на 85 % складалося з українців. Поляки тоді вбивали жінок, старих і дітей. Як можна прочитати на плиті – наймолодшому представнику родини Ярославу Пелешаку було 6 рочків. Маленький вуйко Стефко Пелешак лежав в колисці. Поляки вбили його батька і підпалили колиску шоб він згорів живцем. Його врятував його рідний дідо Петро (рідний брат мого прадіда Василя), вчасно витягши з колиски.
Дідова рідна сестра Марина заховалась в хаті на першому поверсі, а її чоловік на горищі. Поляки знайшли його і вбили. Так співпало, що він лежав на горищі прямо над дружиною (там де вона сховалась на першому поверсі) і його кров просочилась через перекриття і капала на неї. В той же час вони вбили двох її доньок Гєнку (Євгенію) і Наталку, які лежали на своїх ліжках, а третю Оксану вбили на горищі, де вона також намагалась сховатись. Четверту доньку Анну вони не вбили, ймовірно думали, що вона вже мертва. Коли вони пішли з хати то Анна вибігла на вулицю і по дорозі побачила вбиту зведену сестру Марію Гіжовську. Їй відрізали груди, вбили її грудну доньку, а старшій доньці розпороли живіт, від чого вона теж померла. Це страшні факти, але ми маємо про це пам’ятати. Ці факти вперше публікуються публічно в ФБ.
В селі є греко-католицька церква, відбудована у 1939 році, яка зараз використовується як костел (ми на фото на фоні цієї церкви). Також є поодинокі закинуті українські хати того періоду.
Коли я щось чую про “волинську різню” то мені є що сказати у відповідь.
Але я готовий не кричати про вибачення заради побудови добросусідських відносин двох незалежних держав – Польщі і України. Чи готові до цього поляки?
Антон Петрівський
Коментарі