Слона треба їсти частинами. І наразі, ми – тупий, неповороткий, розслаблений слон

Або історія про те, як повільно пройобувати міста і села, і нічому не навчитись.

29.01.2024
Слона треба їсти частинами. І наразі, ми – тупий, неповороткий, розслаблений слон

У нас зараз усі реально йобнулись на дронах. І вдома збирають, і РЕБами бавляться. Ну прямо «Пригоди електроніка. Юкрейніан едішн.» Ще частина народу оргазмує на усякі вундервафлі. То дрочили на Бредлі і Абрамси, зараз чекають чудо з небес F-16.

В той же час, на цій війні, ми вже втратили 2 хвилі, найкращої в історії війн, піхоти:

  • Контрачі і АТОшники в 2022-му.
  • Вмотивовані мобілізовані в 2023-му.

Більше, ні перших ні других воїнів такої якості у нас НІКОЛИ не буде! Рекрутинг мені в гланди.

Але зараз не про те. А про грішну землю, в буквальному сенсі.

Коли ми звільняли території в 2022-му, то усі охуївали від інженерки ворога. Бліндажі у два поверхи, окопи в кращих традиціях Першої світової, доти і капоніри, закопані в землю кунги і контейнери. І все це обшито деревом, з дверями на завісах, сходами і усякими переходами. Були навіть підземні сауни і т.д. А збудовано воно було фактично на лінії фронту і за лічені тижні і місяці.

Коли сталась «фортеця Бахмут» (серед військових більш відома, як їб&чий Бахмут), усі хто хоч якось з тим проклятим місцем був повʼязаний, сходились на одному: в значній мірі ми проїбали Бахмут через інженерку (з березня 2022-го до січня 2023-го був майже рік пройобаного часу). І там де мав бути бетон і трактори, чомусь вирішили, що вистачить штикової лопати і людських рук. Не вистачило.

Але падіння Бахмута мало б стати уроком. Мало б! Але якось не стало.

Бо після цього, почався «славнозвісний, широкоанонсований контрнаступ літа 2023». Про дану сторінку війни ще буде багато сказано, але тут ми вперлись в інженерку ворога. І не на висотах, не в урбанізованому просторі, а серед безкраїх степів українського півдня. І як? Прорвали? Ну Ви напевно в курсі.

Коли ми оцінюємо час, який був у росіян на підготовку і місце розташування, а потім міняємо сторони місцями – то картина дуже сумна. Бо у нас, або бетону б не підвезли, або дошка закінчилась, або трактор зламався, та й взагалі нахуй будувати ті укріплення, якщо ми плануємо йти звільняти Крим?!

І от, зараз, оскільки ми продовжуємо бути тупим неповоротким слоном, від нас відтяпують черговий шматок – Авдіївку. Те що її візьмуть росіяни, викликає сумніви хіба у коматозника, який лежить під ШВЛом десь з 2021-го року. Але що далі? Чи готова лінія оборони за Авдіївкою?! Як там справи з облаштуванням позицій на підступах до Курахового, Костянтинівки і Покровська?

Якщо викопані тракторами рови сирої землі – це і є облаштуванням ліній оборони у розумінні керівництва держави, тоді це ситуйовина взагалі не заїбісь. Ну і одразу раджу шукати ще тих йобнутих і відважних піхотинців, які в сирих необладнаних канавах будуть тримати оборону. Ще й в еру FPV. От незадача.
І ми знову повертаємось до інженерного облаштування ліній оборони і ресурсів, які на те виділяються.

Тут відповідальність на 100% на тому, що ми називаємо Держава, бо армія дуже обмежена в можливості на щось вплинути. Навіть у розпиздованому, прифронтовому Лимані, минулої зими, наші військові, для укріплень, мусіли погоджувати вирубку дерев в тих чи інших місцях з місцевими адміністраціями і усякими уйобками. Тобто Ви зрозуміли?! Електрики нема, газу нема, пів міста побито нахрін, ворог за 20 км від міста, але сосну в лісі просто так рубати не можна. Це українська війна малята. Місцевий прокурор може бути хоч сто разів підар і сєпар, але якщо Ви тримаєте росіян на відстані – він вас буде грати як захоче.)
І так по всіх матеріалах і техніці.

Якось їдучи через м. Дніпро, я звернув увагу скільки там ведеться будівництв. І я вам хочу сказати, що станом на січень 2024-го року, враховуючи усі тенденції війни, і повну неясність перспектив – то таки треба бути йобнутим на всю голову, щоб купляти квартиру, на майбутнє, в будь-якому місті, як мінімум Лівобережжя України.

Я сам з Франківська, і то більше розглядаю на майбутнє, як безпечну гавань – Чехію чи Іспанію, а ще краще в Аргентину або США. Якщо звісно, колись виберусь з цього двіжу.

Зараз, усі трактори Полтави, Дніпра, Павлограда, Чернігова, Сум, Харкова, і не тільки,- мали б хуярити цілодобово в інтересах тих чи інших оперативних командувань по своїх напрямках стримування ворога. І не лише трактори, а й бетоновози, самоскиди, маніпулятори і т.д.

Бетоном і арматурою, зараз треба будувати не НАД землею, а ПІД землею. І не у Дніпрі, а за 20-30-40 км в глибині від нинішньої лінії фронту.

А якщо ні, ну то готуйтесь зустрічати спочатку наші розйобані війська, потім ворожі бомби, а потім і ворожі війська на згарищах власних домівок.

Недавно прочитав трохи вижимок з книги журналіста Економіст про нашу владу і її розуміння реальності напередодні вторгнення. Але я не думав, що збіговисько далбайобів станом на 23 лютого 2022-го року, так ніхуя і не еволюціонує до от уже лютого 2024-го.

Армії треба мішки і пісок, дошки і клейонку, колоди і щебінь, бетон і арматуру. Але ніщо з цього армія не може здобути в бою чи бодай безперешкодно використовувати навіть у зоні бойових дій. І це все ПОВИНЕН забезпечити Уряд і Державні структури!!! Про спеціалізовану техніку – я взагалі мовчу. І якщо Держава забиває йух на солдата (а інженерка – це на 100% про турботу за життя і здоровʼя солдата), то схуялі Ви вирішили, що той солдат буде до останнього стояти в болоті по пояс за таку Державу?!

А тепер додайте до цього, не дуже високі моральні якості нового поповнення військ, обмеження в якості бойової підготовки бійців і т.д.

Коли росіяни відходили з правого берега Херсонщини, то місцеві розповідали, що інженерна колона йшла вздовж села протягом двох днів. Я не певен, що усі наші інженерні війська, не пройдуть маршем через те ж село з усією технікою за кілька годин.

Ми пройобуємо цю війну, шановні далбайоби! Зберіться нарешті докупи! Бо цього тупого слона таки зʼїдять одного дня повністю.

І для волонтерів!

Якщо Ви працюєте з бригадами, попитайте за інженерну техніку. Так, то дорожче, то не так круто як пікап. Але, якщо Ви зможете дістати для якоїсь бригади добрий трактор, самоскид чи автокран – це врятує більше життів ніж будь-який пікап для поїздок на Нову Пошту.

Допомагайте інженерам і їхнім підрозділам! Бо дуже часто це не такі модні і медійні підрозділи як 3 ОШБр, Азов, ДШВ чи Морпіхи. Але вони здатні рятувати сотні і тисячі життів, якщо будуть мати чим.

Роман Гасько

Джерело

Коментарі

12:41
Історія 23-річного добровольця, який став командиром взводу безпілотників на передовій
Взимку 2023 року 23-річний комп’ютерний інженер Сергій із Рівненщини твердо вирішив – з власної ініціативи вступити на військову службу. І так колишній програміст став очима артилерійської бригади: спостерігає за військовою технікою російських окупантів з допомогою безпілотних авіаційних комплексів та допомагає підрозділам гармашів її ефективно знищувати. На даний момент молодший лейтенант уже став командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів 44 Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
18:35
Переможцем тендеру буде «несподівано», але знову ОНУР?
Якщо не садиш дерева, то не ремонтуєш дороги у Львові.
13:18
Суд відпустив під заставу 90 тисяч гривень скандального львівського забудовника Андрія Кучму
Компанія ТОВ «Гарнобуд» Андрія Кучми фігурує в численних судових позовах.
20:51
Страх і ненависть до ТЦК: чому українці не люблять цю структуру?
Нещодавні неадекватні заяви й дописи нардепа Гончаренка спричинили нову хвилю дискусій щодо ТЦК. І якщо одні зауважують, що робота цієї структури — головне джерело поповнення лав українського війська, то інші наголошують на "свавіллі", "бусифікації" та порушенні прав людини. Проте не все так просто, як би нам хотілось. Бо ж ТЦК — це також частина Збройних сил України, а нехаяти власних військових у час, коли вам загрожує ворог — дуже небезпечно. То де взялась ненависть до ТЦК, хто у цьому винен і якою є роль "простих українців"? Давайте з'ясуємо.