Про це повідомив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
“Цього разу тема виставки – нерівність. Участь беруть художники, архітектори, музеї та дослідницькі інститути з понад 45 країн. Завдяки Zenyk Art Gallery та її кураторці Христині Береговській, серед них є і пʼять митців, які живуть та творять у Львові”, – зазначив очільник ЛОВА.
Їхні артоб’єкти розповідають про ментальну, фізичну та національну картографію.
Ольга Кузюра. Інсталяція, де білі кисті рук виступають зі стіни, нагадує про фізичні втрати, яких зазнали українці. Втрачені кінцівки – свідчення зруйнованого тіла, але руки, застиглі в русі, втілюють незламну силу духу і боротьбу за майбутнє.
Володимир Семків. Скульптура «Оптиміст» – обпалена дерев’яна голова, яка попри очевидне спустошення зберігає усмішку. Це символ того, що навіть серед попелу можна знайти зерно надії. Коли все згорає на фізичному рівні – на рівні мрії залишається сміх і віра.
Олекса Фурдіяка. Інсталяція «Подих» символізує саме життя – його ритм і рух, які неможливо зупинити. Чорні циліндри, які чергуються між ширшими і вужчими, нагадують легені, що стискаються з кожним вдихом. Це дихання нації, яка перебуває між війною і миром.
Вероніка Черідніченко. Віртуальна інсталяція розчиняє відчуття простору й часу, де все змінюється і втрачає сталість. Робота реагує на руйнування Каховської ГЕС – екологічну катастрофу, яка змінила не лише ландшафт, а й людську свідомість. Вода, яка знищує, водночас перетворює минуле на щось невловиме.
Денис Шиманський. Інсталяція «Стовп життя / Щілини – Укриття» говорить про ті місця, які стали прихистком для мільйонів українців. Щілини, які з’явилися внаслідок вибухів, водночас ховають і оголюють – це простори між життям і смертю, між страхом і спокоєм, де люди намагаються вижити.
“Маємо використовувати кожну можливість гучно говорити на міжнародній арені. Про себе, про нашу культуру, про війну, про наш біль і нашу силу. Лише так достукаємося… Лише так нас почують”, – наголосив Козицький.
Коментарі