Радіоведучий детально розповів про ІПСО й навіщо його застосовують, особливо стосовно цивільного населення. Також про те, до яких дій прагне спонукати, і до якого психологічного стану доводить людину.
“Насправді ІПСО покликане викликати в людей апатію, викликати зневіру, викликати небажання щось робити… Росія робить все для того, щоб ми розуміли безвихідь: нам треба скоро скласти руці, сідати за стіл перемовин і на будь-яких їхніх умовах закінчувати цю війну, тому що ця війна іншого виходу не має, крім того, щоб віддати Росії те, що вона хоче“, – наголосив Лучишин.
Зокрема, він пояснив, що людина в апатичному стані не підтримує тих, хто на фронті, не донатить, не волонтерить, не продукує позитивні ідеї і т.д.
Кожна людина є метою ІПСО і для кожного можливо знайти свій меседж, на який відбудеться емоційна реакція, а підступність ІПСО в тому, що вона опирається на наші справжні негаразди і “роздуває” з мухи емоційного слона.
Стосовно ракетних атак по цивільних об’єктах як частини ІПСО, Лучишин зазначив, що російська пропаганда використовує такі удари як момент впливу на українців, оскільки “це – жах, а шо буде далі?! нам потрібно здаватися.”
Окрім цього радіоведучий підкреслив важливість блогерів та інфлуенсерів у поширені ІПСО. За його словами, вони, допомагаючи військовим, паралельно можуть бути “рукою Москви”, самі цього не усвідомлюючи: “Ці люди можуть бути максимально патріотичними, вони хочуть, щоб Україна далі була цілісною, соборною, незалежною. І вболівають, і працюють, і волонтерять, і донатять, і підтримують військових і так далі… Але в умовах емоційної реакції (ред. – удар по київському “Охматдиту”) вони ставлять питання і ретранслюють його на інших “а що ж буде далі?!” І людина, яка це читає, думає “дійсно, а коли це закінчиться?!”
Влодко Лучишин також пояснив, як трясовина ІПСО може затягнути людину і перетворити її в інформаційного зомбі чи корисного ідіота, розповів про основні психо-фізіологічні реакції організму людини під час впливу ІПСО. Зокрема, йдеться про порушення сну, втрату апетиту, дратівливість, байдужість, відсутність мотивації, дегуманізацію, деперсоналізацію і т.д.
Радіоведучий закцентував увагу на групах ризику людей, які швидше піддаються впливу ІПСО: який психологічний вік найбільший стійкий, а який найбільш вразливий до атак ІПСО. До слова, зона ризику — бажання контролювати ситуацію та поінформованість щодо подій. Додаткові складнощі: робота алгоритмів соціальних мереж, клікбейтні заголовки та перебування людини у стані готовності споживати інформацію на тему, яку експлуатує ІПСО. Підступність змін в психіці в тому, що вони відбуваються непомітно і самому складно зауважити, натомість зі сторони краще видно.
Важливе питання, яке обговорили на подкасті “Трохи Мович”, було “що робити, щоб не вестися на ІПСО, чи, щонайменше, не підливати бензини до вогню – не поширювати ІПСО і як уникнути впливу ІПСО”. Зокрема, необхідно стежити, читати та дивитись лише ті медіа, які ретранслюють перевірену інформацію, а також обмежити список видань та експертів, які не викликають довіри.
Детальніше у відео “Трохи Мович”:
Коментарі