То який він, той розкол? Можливо, у ставленні до Росії та до того, хто винен у розв’язанні війни? Соціологія фіксує протилежне. Проповідники ідей «русского міра» загнані і вигнані, їхня паства прозріла або принишкла. Тим більше, що розкол — це щось всередині, а ті екземпляри і «ждуни» — це навіть не частина українського суспільства, а радше чужорідний елемент. Більше того – з початком вторгнення їхній вплив на так зване «болото» практично зійшов нанівець.
Може, є розкол між мешканцями тилових і фронтових територій? Теж ні, бо росіяни не настільки розумні, щоб втриматися від бомбардувань заходу України, а ракети таки об’єднують, як би трагічно це не було. Тоді можливо мова чи віра? Теж ні, як би не старалися «орлиці» і їхні нечисельні адепти. Та й з регіональними відмінностями все нормально – відео з Космача не дасть збрехати.
Тоді може якісь більш класичні варіанти? Праві проти лівих («іспанський варіант»), прогресисти проти консерваторів, англофіли проти германофілів, адепти «сильної руки» і «воєнних рейок» проти лібералів? Теж не колеться суспільство, дурних нема.
Навіть бідних проти багатих налаштувати не так просто, бо досвід побудови соціалізму ще надто свіжий. Цей варіант для тих суспільств, в кого не такий багатий досвід соціальних експериментів.
Фактично, як причина ймовірного розколу, залишаться лише персональні амбіції, особисті образи й тому подібне. Не дуже підходить для ґрунтовного розгойдування ситуації.
Але це не означає, що ситуація не може змінитися. Про це вже писали розумні люди – не варто недооцінювати відчуження, яке зростає між тими, хто заангажований в процес оборони країни, і тими, хто від неї «втомився». Наразі конфлікту чи тим більше розколу, нема, бо для нього потрібне зіткнення більш-менш рівноцінних сил. «Втомлені» – це поки що не сила, навіть в електоральному сенсі. Тому і про розкол не йдеться.
Але якщо «втомлених» буде більше, можливе формування чогось на кшталт капітулянтської партії в Карфагені – ми слабші, ми втрачаємо гроші і час в боротьбі, давайте збережемо те, що дають. Щось типу «Мінська – 3», але під соусом «треба краще підготуватися до майбутньої війни».
Зараз, і на це варто звернути увагу, група тих, хто «втомився», поповнюється новою категорією – тими, хто «не розуміє». «Чому не оголошена війна», «чому одним важко, а іншим ні», «чому обмеження, якщо в нас демократія». При цьому всі в курсі, що «не розумію» – це просто захисний прийом. Тут не потрібні пояснення, тут просто нема мотивації. Бо ж на початку 2022 року було менше інформації, але більше «розуміння». А коли мотивація (в нашому випадку – страх, який переходить у рішучість) проходить, тоді доводиться «грати вар’ята».
Далі оте «я не розумію» буде накладатися на ймовірні лінії розколу. Як, наприклад, на правила мобілізації. Росіяни будуть пробувати все, поки не намацають слабке місце. Це, треба визнати, їхня сильна риса. Бо з одного боку «я не розумію, чому ціни ростуть», зате в питаннях міжнародної політики і кулуарних домовленостей влади – все ясно. Бо в ТікТоці якийсь «вумний» все пояснив зрозумілою мовою і вклав у вуха ті слова й «відмазки», які людина й хотіла почути.
Щоб такі настрої, які рано чи пізно трансформуються в мовчазну підтримку «капітулянтської партії», не росли і не міцніли, одних закликів та пропаганди буде замало. Як мінімум, треба тих «спеціалістів», які стежать за журналістами-розслідувачами, перенаправити на роботу з «журналістами-проповідниками» типу Остапа Стахіва. А в ідеалі – усувати проблеми, на яких вони паразитують. Бо ІПСО не будуються на голих вигадках. ІПСО прикрашають і спотворюють дійсність.
По-друге, добре би було, якби журналісти, політики і лідери думок теж не грали в гру «влада не прокомунікувала». Це ж те саме «я не розумію», але сказане «розумними словами». Завданням журналістів якраз і є аналіз сигналів та повідомлень влади. І комунікація з суспільством. Натомість ми регулярно чуємо про якісь «справжні наміри, про які не говорять», про якісь «витоки з джерел» та іншу конспірологію. І що Мар’яна хотіла Валерія Федоровича, а він ні, тому так і закрутилося. Ну це ж ганьба, а не журналістика. І ця хвиля несеться різними мережами, від ТікТоку до Фейсбуку, і ніяка «погана комунікація» тут уже не заважає експертам гнати відверту дичину. А глядачам, попри «не розуміння» елементарних речей, на серйозній хвилі міркувати про «уряд національної єдності», переговори з Росією та інші теми, які проштовхують ті, кого виштовхали з влади.
Так і виходить: «влада не прокомунікувала», «вчителька не пояснила», а воно потім «я не розумію»… А це, громадяни, пряма дорога до стану «втомилися від війни, бо не зрозуміло, що відбувається».
Назар Кісь
Джерело: LVIV.MEDIA
Коментарі