Проректор ЛНУ Володимир Качмар розповів про роль ректора у формуванні університетської політики

Міністерство освіти та науки України зареєструвало дев’ятьох кандидатів на посаду ректора Львівського університету імені Івана Франка.

28.03.2025
Проректор ЛНУ Володимир Качмар розповів про роль ректора у формуванні університетської політики

Серед кандидадатів – 59-річний доктора історичних наук та професор Володимир Качмар. З 2019 року він перебуває на посаді проректора з науково-педагогічної роботи та соціальних питань.

В інтерв’ю журналістам “Діла” Володимир Качмар розповів про бачення майбутнього Львівського університету та роль ректора у формуванні університетської політики.

Зокрема професор наголосив, що збереження кадрового потенціалу– це перше і найважливіше питання: “Передусім варто диференціювати викладацьке навантаження в залежності від займаної посади. І точно потрібно переглянути підхід до однорічних контрактів – викладач має почуватися захищеним в Університеті і бачити перспективу”.

Володимир Качмар додав, що розвиток системи матеріального заохочення, відновлення і збільшення мотиваційного фонду Університету, фінансова підтримка для реалізації наукових проєктів – усе це базові речі, без яких неможливо вимагати високих результатів.

“Не менш важливо створити атмосферу, в якій люди відчуватимуть, що їхня робота має значення, що їхній внесок у спільну справу цінують. Загалом прагну щоб викладачі та працівники відчували підтримку на кожному рівні. І це не просто слова: у моїй програмі закладені конкретні кроки для того, щоб Львівський університет став прикладом не лише академічної, а й соціальної відповідальності”, – зазначив кандидат на посаду ректора.

Також він розповів, що впродовж п’яти років працює на посаді проректора з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку. Пріоритетні завдання, пов’язані з його безпосередніми обов’язками, мають позитивні результати. Спільно з факультетами та підрозділами було впроваджено безліч ініціатив, які зараз успішно працюють.

Окрім цього Качмар додав, що без освіти і науки нема університету, тому потрібно підтримувати наукові школи і дослідження, спрямовані на потреби зміцнення обороноздатності України та її повоєнного відновлення: “І загалом варто працювати над розвитком корпоративної наукової культури. У контексті гуманітарних спеціальностей, вважаю, що ми давно дозріли до створення Центру дослідження історії Університету. Щодо освітньої галузі то тут пріоритетами є, звичайно, якість освіти, відкриття нових освітніх програм, актуальних для умов воєнного часу та майбутньої повоєнної відбудови, а відтак і максимальне використання досвіду працедавців в розробці освітніх програм. Також ми маємо розширювати спектр надання освітніх послуг і бути актуальними. Університетська освіта – це не лише про практичні навички. Це про мислення та цінності. Водночас мають рацію ті, хто говорить, що освіта не може бути відірваною від реального життя. Тому наше завдання – наповнити навчальний процес практичним змістом, зробити його живим, динамічним, таким, що готує не лише фахівців, а й особистостей, здатних діяти, творити гідне майбутнє Університету та України.”

Стосовно браку місць в гуртожитках Володимир Качмар зауважив, що проблема є болісною вже понад 10 років. Загалом щорічно не вистачає місць, тому доводиться постійно вести перемовини з іншими закладами вищої освіти Львова та області. Університет збудував новий гуртожиток, який вміщатиме понад 300 осіб. За словами професора, потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб знайти фінансування і завершити будівельні роботи. Це частково вирішить питання з нестачею місць. Окрім того варто модернізувати мережу студентських гуртожитків – йдеться про ремонтні роботи, енергозбереження, Wi-Fi-зони, створення та оновлення просторів для навчання, відпочинку і занять спортом, підвищення рівня безбар’єрності інфраструктури студмістечка, організація соціальної, психологічної та медичної допомоги для мешканців гуртожитку.

Загалом, презентуючи програму, Володимир Качмар робить акцент на тому, що головна цінність Університету – це люди. Таке гасло професора – його особиста філософія, а відтак і стратегія.

Коментарі

12:41
Історія 23-річного добровольця, який став командиром взводу безпілотників на передовій
Взимку 2023 року 23-річний комп’ютерний інженер Сергій із Рівненщини твердо вирішив – з власної ініціативи вступити на військову службу. І так колишній програміст став очима артилерійської бригади: спостерігає за військовою технікою російських окупантів з допомогою безпілотних авіаційних комплексів та допомагає підрозділам гармашів її ефективно знищувати. На даний момент молодший лейтенант уже став командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів 44 Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
18:35
Переможцем тендеру буде «несподівано», але знову ОНУР?
Якщо не садиш дерева, то не ремонтуєш дороги у Львові.
13:18
Суд відпустив під заставу 90 тисяч гривень скандального львівського забудовника Андрія Кучму
Компанія ТОВ «Гарнобуд» Андрія Кучми фігурує в численних судових позовах.
20:51
Страх і ненависть до ТЦК: чому українці не люблять цю структуру?
Нещодавні неадекватні заяви й дописи нардепа Гончаренка спричинили нову хвилю дискусій щодо ТЦК. І якщо одні зауважують, що робота цієї структури — головне джерело поповнення лав українського війська, то інші наголошують на "свавіллі", "бусифікації" та порушенні прав людини. Проте не все так просто, як би нам хотілось. Бо ж ТЦК — це також частина Збройних сил України, а нехаяти власних військових у час, коли вам загрожує ворог — дуже небезпечно. То де взялась ненависть до ТЦК, хто у цьому винен і якою є роль "простих українців"? Давайте з'ясуємо.