«Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди», — казав Симон Петлюра близько ста років тому. Проблема досі актуальна, але в час інформаційних атак з’явився новий вид у царстві тварин — анонімні воші, що маскуються під гнид. Вони так швидко помножуються, що СБУ навіть склала та періодично оновлює список телеграм-каналів, підпорядкованих ФСБ. Ці інструменти дезінформації методично й організовано просувають кремлівські наративи, але маскуються під українські канали зі зв’язками в ОП, Верховній Раді, спецслужбах тощо.
Неповний список інфотерористів від РНБО / НС / ЦПД
Читати їх сенсу немає: там цілковита брехня й ніяких справжніх інсайдів. Автори під ширмою аналітики вводять читачів в оману, щоб створити потрібний їм інформаційний фон. Часом доходить до абсурду, але цей абсурд краще читати з деякою затримкою, бо інакше неможливо відчути післясмак. Чому? Тому що ніякі їхні інсайди не здійснюються, а самі «інсайдери» виглядають комічно.
Тож які меседжі намагались поширювати ворожі спецслужби?
Передмова. У всьому винен Зеленський
Треба розуміти, що всі проросійські телеграм-канали діяли за єдиною методичкою. На початку війни, коли полетіли перші ракети, завдання таких інфлуенсерів було просте — переконати українців, що у всьому винна чинна українська влада. «Віктім-блеймінг» у геополітиці — це інструмент, який вже давно використовує російська федерація. Причини війни, за їхнім посланням, такі: нацистський режим, який утворився після Євромайдану; Зеленський, який своїми висловлюваннями шкодить миру між двома країнами; таємні біолабораторії та випробовування ядерної зброї, про яку ніхто, крім рф, не знає. Та й узагалі: росія ні в чому не винна. Це все нацисти, яких треба швидко викорінити з «їхньої братської України».
Як бачимо, для цього росіяни використовували різні методи просування такого наративу. Підходили з різних сторін, але з одним задумом: переконати українців, що Зеленський — злочинець і справжній ініціатор війни. Ба більше, він її програє.
Покарання за Донбас
«У війні на Донбасі винна Україна і лише вона», – наратив, який найкраще спрацював для внутрішньої російської аудиторії. Насправді, це звичайна психологія. Люди в росії були далекі від цього, їм було відверто начхати на те, що через них і їхню владу відбувалося на Донбасі. Усе, що вони знають тепер, взято з виступів і звернень путіна, який так солодко їм розповідає, що вони і взагалі рф ні в чому не винні, це все українські нацисти, які влаштували геноцид на Донбасі через те, що там живуть російськомовні люди. Це ж так легко сприймається людьми: у нас є ворог, ми святі, вони нелюди. Тепер саме «народ Донбасу», на думку росіян, проголосив днр і лнр, і саме «народ Донбасу» попросив у росії захисту і допомоги.
Так, це маразм, але він досі працює, і коли вже навіть росіянам незрозуміло, які цілі переслідує їхня влада, путін говорить про захист людей Донбасу, тому що це найбільш живучий наратив російської пропаганди. Через проросійських інфлуенсерів вони намагалися переконати в цьому й український народ, вдаючись до агресивних методів ведення інформаційної війни. «Українці, ми ж з вами розуміємо, що те, що зараз відбувається, Донбас переживає 8 років?», – безперервно твердили ці люди. Так, певною мірою розуміємо, але чому це подається так, ніби в усьому винні ми і тільки ми? На це російська пропаганда відповіді дати досі не спромоглася. Занадто дурна та слабка.
Заспокоєння
«Сидіть вдома, за вас усе зроблять, не переживайте». Проросійські телеграм-канали намагалися в корені придушити будь-яку громадянську активність українців на початку війни. Переконати, що якщо ми трохи почекаємо, то це лише на краще для нас. «Росіяни проводять спецоперацію проти окремих нацистських формувань, усі мирні жителі в безпеці. Прийміть це, усе швидко закінчиться».
Окремим опусом йшло відбілювання зс рф і різних збройних формувань — наче ніхто не бачив Сирію чи Грузію. «Ввічливі люди спокійно роблять свою справу, не бійтеся. Якщо хтось постраждає, то це справа рук українських нацистів. Ви ж бачили, як було в Криму? Тут те саме».
Віра, що це спрацює, виявилася хибною. Українці чудово знають, хто такі російські солдати та що вони із собою несуть. Наші наративи були сильнішими, тому в російське «заспокоєння» майже ніхто не повірив.
Українські війська не чинять опору
Цей наратив був дуже важливим для росіян, адже його метою була дезорганізація українського суспільства, армії, силових структур і влади. Завдання — посіяти недовіру одне до одного. Мовляв, наші податки стільки років йшли на армію, то де вона? Чому вона нічого не може зробити проти росіян? А чи хоче взагалі щось робити? Міністерство оборони та президент обманули й обікрали нас? Якщо в нас така влада, то її варто змінювати. Це виглядало так:
Окремим наративом було те, що міста здані. Мотив зрозумілий: чинити опір немає сенсу, результат «операції» зрозумілий, Україна — приречена. Постійно з’являлися повідомлення про те, що українські війська здали Харків, Маріуполь, Одесу, Херсон, Миколаїв, Суми, Чернігів та ось-ось здадуть Київ. Мета — посіяти недовіру до українських захисників, створити переможний інформаційний фон для російських військ і переконати українців, що більшість жителів «звільнених» міст задоволені ситуацією.
Нас кинули!
У продовження до попереднього наративу повідомлення про те, що українські можновладці покидають територію України, мало би подвоїти ефект. Посил простий: в Україні тепер немає реальної влади, буде хаос, а тому хтось має прийти та захистити нас від цього. Звичайно, за задумом пропагандистів, такими людьми повинні були стати російські збройні сили та їхні представники.
Завдання — переконати, що влада не з народом у найважчі, здавалося б, часи. Отже, вона недемократична й нас знову обманули. Насправді, росіяни й тут прорахувалися. Зеленський одразу заявив, що залишається в Києві, на засідання зібралася Верхновна Рада, а армія та силові структури чинили опір на фронті й робили те, що повинні були. Тоді в бій пішли інші методи — завіряння, що все записано, а насправді Зеленський та всі інші вже десь у Європі або переховуються. Та й це не спрацювало.
Ми бачимо, що люди, які відповідають за інформаційну політику рф, дійсно думали, що ми з ними один народ. Ба більше, якщо наративи працюють на російську аудиторію, то матимуть ефект і в нас. «Методи ж за стільки років перевірені — то чому б не спробувати ще раз, але з іншим суспільством?»
Українцям ж можна побажати одного: читайте перевірені джерела, довіряйте офіційним особам, а будь-які канали з «інсайдами» та нібито інформацією з кулуарних бесід обходьте, бо їх, найімовірніше, контролює фсб. Нехай самі росіяни їх і читають.
Максим Тангер
Коментарі