Про обмеження некритичних витрат і війну за сенси

Загалом я повністю підтримую ідею перестати витрачати державні (комунальні) кошти на різні некритичні інфраструктурні речі, поточні ремонти неважливих логістичних шляхів заміну бруківки на тротуарах, будівництво неважливих для економіки об’єктів.

21.07.2023
Про обмеження некритичних витрат і війну за сенси

Безперечно, що всі ці кошти треба спрямувати на підтримку армії, закупівлю дронів, техніки, зрештою зброї.

Але.

Дуже важливо розрізняти витрати просто на бетон і витрати на сенси. Ми воюємо не лише за територію. Ми воюємо також і за сенси. Територія, яка не наповнена українськими сенсами не є нашою територією. А територія, наповнена ворожими маркерами і сенсами не просто не наша. Вона сприймається ворогом як їхня територія.

В жодному випадку не можна відносити до некритичних витрат:

Витрати на українську школу. Я недаремно написав слово “українську”, хоча ніби то це і так очевидно що не узбецьку. З бюджетних коштів мають виділятися всі необхідні суми (якими б вони не були великими) для “вирощування” українців (у всіх сенсах цього слова), без комплексів меншовартості, з ненавистю до московитів, з почуттям гордості за приналежність до українського народу, з бажанням у майбутньому захищати державу Україна в лавах української армії. Передусім українську школу слід формувати у південно-східних регіонах, які зазнавали русифікації. І на це варто витрачати великі кошти.

Витрачати кошти на підтримку української книги. Я думаю тут нема сенсу пояснювати чому.

Витрачати бюджетні кошти на підтримку українського мистецтва і культури, які продукують українські наративи і сенси. Мистецтво і культура загалом – важливі чинники формування ідентичності. І якщо ми хочемо формувати українську ідентичність у середньостатистичного молодого українця то маємо розуміти, що для цього потрібне українське культурне середовище.

Формування українського публічного простору. В жодному випадку не можна жаліти кошти на спорудження пам’ятників відомим українським діячам (особливо тим, які були і є табуйованими москвою), інших символів українськості в українських містах. Бо це маркування нашої території нашими сенсами, за які ми в тому числі воюємо.

Витрачати необхідні кошти на очищення публічного простору від окупаційної (радянської, російської) символіки і всіх окупаційних пам’ятників. Бо це є маркерами москви на нашій території. В тому числі через їх наявність вони сприймають нашу територію як свою. І коли я чую гавкіт щодо недоцільності зараз заміни серпа і молота на тризуб на щиті колишньої “родіни-матєрі” то мені хочеться запитати в тих людей “а за що ми воюємо? За тризуб чи за серп і молот?”. Я в принципі за те, щоб демонтувати цю статую загалом. Але я розумію, що її грандіозність і величина настільки суттєві (в порівнянні з іншими об’єктами), що зараз це зробити нереально. Тому треба принаймі українізувати.

P.S. на пропозицію “так давайте вже після перемоги!” я відповім “а ви знаєте коли буде Перемога?”. Перемогу має зустріти українська Україна, а не космополітична біомаса.

Автор: Антон Петрівський, боєць ЗСУ, доброволець АТО

Джерело

Коментарі

18:35
Переможцем тендеру буде «несподівано», але знову ОНУР?
Якщо не садиш дерева, то не ремонтуєш дороги у Львові.
13:18
Суд відпустив під заставу 90 тисяч гривень скандального львівського забудовника Андрія Кучму
Компанія ТОВ «Гарнобуд» Андрія Кучми фігурує в численних судових позовах.
20:51
Страх і ненависть до ТЦК: чому українці не люблять цю структуру?
Нещодавні неадекватні заяви й дописи нардепа Гончаренка спричинили нову хвилю дискусій щодо ТЦК. І якщо одні зауважують, що робота цієї структури — головне джерело поповнення лав українського війська, то інші наголошують на "свавіллі", "бусифікації" та порушенні прав людини. Проте не все так просто, як би нам хотілось. Бо ж ТЦК — це також частина Збройних сил України, а нехаяти власних військових у час, коли вам загрожує ворог — дуже небезпечно. То де взялась ненависть до ТЦК, хто у цьому винен і якою є роль "простих українців"? Давайте з'ясуємо.
17:01
Таємниці фотографії: музей, що зберігає спадщину
Гуляючи старовинними вулицями Львова, проходячи історичні площі та квартали, у самому центрі ви можете завітати у Львівський фотомузей. Це одне з найцікавіших місць для тих, хто цікавиться історією фотографії. Це місце, яке зберігає багатий мистецький спадок.