Залишки кривавого “ковбаса по 2.20” майже щодня чув на львівській вулиці Січових Стрільців (колишній 17 вересня), де у тишині та спокої працював із книгами. Та багатьом навіть молодим людям свербіло та іноді свербить називати її, вулицю, старим – кривавим 17 вересня. Так як ще й досі подекуди чую “на Суворова”, Щорса, Блока чи “сто рублів”.
Ніби вже й бульдозери та медії попрацювали над викоріненням позитивних згадок – бетонних постаментів-носіїв позитивних згадок – про криваву епоху, та носії “публічного позитиву” про криваву епоху продовжують у публічному просторі використовувати неприродні символи тоталітаризму.
Пропоную.
Спостерігається сверблячка із відновлення партійних структур, отже – йде до виборів. Із новими ідеями у партійно-паркетних “політологів” якось не дуже, то ж дарую ідею. Це не зовсім ідея, бо вже таке було в історії.
Суспільство призначало один день у році, коли к÷рви мали право на публічні протести чи був день, коли можна було без покарання товкти писок злодійкуватим суддям – держслужбовцям. Ми могли б ввести у календарі День, коли без покарання залишиться будь-яка нетравматична форма громадського осуду за вживання у позитивному значенні символіки кривавої епохи (17 вересня, сто рублів і схоже). Тобто, за биття у писок чи копняк по д÷пі судді – поліція один день в році не прийматимуть звернень від потерпілих носіїв совка.
Бо скільки нових свят, празників чи празничків примусово нам призначили у календар кожна нова влада? Та тих празничків – Гать Гати! А тут – зовсім функціональне і впливове свято.
От чесно: якби Ви були депутатом – чи підтримали б миттєву нетравматичну форму громадського осуду?
Мирон Іваник
Коментарі