Оборонці «Азовсталі», які повернулися внаслідок обміну, розповіли про умови перебування в полоні

Про це на пресконференції 22 липня розповіли звільнені з полону бійці «Азову» з позивними «Вікіпедія», «Манго» та «Вишня», передає Громадське.

Так, Денис Чепурко («Манго») розповів, що представників Червоного Хреста бачив лише у день евакуації з «Азовсталі» — 17 травня.

«Вони заходили до нас в автобус, давали листівки й там питали, кого ми хочемо попередити [про полон]: чи рідних, чи державу. Після того ми представників Червоного Хреста не бачили», — розповів Чепурко.

Владислав Жайворонок («Вікіпедія») розповів, що не бачив жодного представника Червоного Хреста чи будь-яких інших міжнародних організацій, поки був у полоні. Проте уточнює, що не може говорити про перші дні евакуації: «Я був непритомний, погано розумів, де я і хто мене оточує. До того ж маю певні проблеми з зором».

За його словами, жодні міжнародні організації не мали доступу до місця, де його утримували, тобто й не знали про умови тримання.

«Одна з причин, чому я переживаю за своїх друзів, — це те, що я не знаю, що там (у місці утримання — ред.). Ніхто, крім противника, не знає. Якщо там є тортури, то міжнародні організації не можуть цього підтвердити і видають, наче цього немає», — зазначив Жайворонок.

Також він розповів, що жодні міжнародні організації після звільнення не документували його свідчення про полон та події у Маріуполі. Натомість збирала свідчення Служба безпеки України.

Колишні військовополонені розповіли, що умови утримання були жахливими. За словами «Манго», у кімнаті метр на метр спали 10 людей. Червоний Хрест до колонії в Оленівку не пропускали, хоча бойовики й казали про автівку з гуманітаркою, згадує військовий. А «Вишня» розповів, що росіяни лякали полонених фізичною розправою.

Також він розповів, що окупанти роздягали полонених для обшуків та знущались із них: наприклад, ставили під сонцем і били.

За словами «Вікіпедії», росіяни використовували всі можливі методи тиску на полонених, зокрема психологічний. Бійців переконували, що вони нікому не потрібні, їх ніхто не чекає, а також розповідали, що російська армія вже захопила велику частину України. Військові зазначили, що не вірили у такі слова окупантів.