Я оце тут наслухався, начитався. Кажуть, що країна на грані гражданськой войни…
Через що? Через срач в фейсбуці?
Та, я вас благаю… Соціальні мережі, власне, для того й створені, аби «випустити пар». Навіть всі ці срачі – (за деякими винятками) цілком нормальна реакція знервованих, втомлених війною, невиспаних людей.
Право на гнів, право на лють, право на дратівливість і нудьгу – такі ж самі невідʼємні права людини, як і, скажімо, право на свободу мислення, чи право на працю й на не працю…
Здається, Любомир Гузар якось зауважив: то всього лиш слова…
Між блогерами й ботами громадянських війн не буває. Вони ледачі…
Мене недавно один політично активний чоловік питав, чи я не розчарований срачами в фейсбуці. – Ні, кажу, не розчарований. Даже наоборот. Нормальні срачі, качествені…
Я, кажу, значно більше розчарований, що в країні дуже мало людей, які знають, хто такий, наприклад, Ігор Костецький. І ще менше тих, хто його читав…
То він і пішов, розстроєний… Навіть не уточняв, кого я мав на увазі…
Сріться, брати мої! На здоровʼя. Тотальна єдність є лише в КНДР. Ще там дають по мисці рису в день. Але не всім…
Автор: Чепинога Віталій, український політик, блогер
Джерело
Коментарі