Львівське відлуння надщербленого, колись у Києві, меча…

Добігають останні дні спекотного серпня. А чи знаєте, роковини якої історичної події приховав від нас цей останній літній місяць..? Ні..? Тоді слухайте:

27.08.2023
Львівське відлуння надщербленого, колись у Києві, меча…
На фото меч-щербець, який легенда приписує королю Болеславу. Як мовиться у цій давній легенді (яку наші сусіди з-за Сяну піднесли до рангу реальної історичної події) саме 14 серпня 1018 року польський король Болеслав перемігши киян увірвався до нашої столиці і, ніби-то, вдаривши своїм мечем об Золоті Ворота, вищербив його. Те, що ті Золоті Ворота почали будувати майже двадцятьма роками пізніше - то вже несуттєві нюанси... ))) . Як би там не було, але відтоді отой меч-щербець став символом "права Польщі на Русь-Україну" і про цю символіку даного меча-щербця писали у своїх працях чи не усі видатні українські історики. Почавши із 1320 року цим мечем на краківському Вавелі коронувалися більшість польських володарів.

Тоді слухайте:

як переповідає одна давня легенда (яку наші сусіди з-за Сяну піднесли до рангу реальної історичної події) близько тисячу років тому, а саме – 14 серпня 1018 року польський король Болеслав перемігши киян увірвався до нашої столиці і, ніби-то, вдаривши своїм мечем об Золоті Ворота, вищербив його. Те, що ті Золоті Ворота почали будувати майже двадцятьма роками пізніше – то вже несуттєві нюанси…

Як би там не було, але відтоді отой меч-щербець став символом “права Польщі на Русь-Україну” і про цю символіку даного меча-щербця писали у своїх працях чи не усі видатні українські історики. Сам отой меч-щербець, який нині зберігається на Вавелі в Кракові, за оцінками фахівців був виготовлений наприкінці ХІІ – на початку ХІІІ століття, тобто значно пізніше за ті події, про які йде мова у легенді. Почавши із 1320 року цим мечем на краківському Вавелі коронувалися більшість польських володарів.

Так у чому ж проблема..? А проблема ця проста як дошка: у 1990 роках всупереч тогочасній Ухвалі Львівської міської Ради, на польському військовому меморіалі на Личаківському кладовищі, невідомими особами було прикріплено велике бронзове зображення цього меча-щербця. Висить воно там і донині, як “символ історичного права Польщі на ці землі.” А тогочасний міський Голова Львова вужем звивався, аби не відкрити кримінальне провадження за цим фактом наруги і щоби не почалося слідство… Його (міського Голови) девіз тоді був: “…і вашим, і нашим…”

Звісно, ніхто зараз у час війни не буде педалювати це дражливе (і – принципово важливе (!) для наших сусідів) питання. Для нас же українців, знаходження символу цього меча-щербця у Львові є історично несправедливим і принизливим. Жодна європейська нація, яка знає і шанує давню історію свого народу, ні за які блага світу ніколи б не погодилася терпіти оцей сором… Тим більше, у місті, яке колись гордо себе величало столицею Галичини.

І, при кінці, хотів би підкреслити “російський слід” в історії з тим мечем-щербцем.

Отже, у 1770-их роках коли Прусія окупувала Краків, меч-щербець був вивезений до Берліна (дивно, але саме з того часу Польща на 120 років втратила свою незалежність).

Впродовж 1809-1811 років меч-щербець неодноразово виставляли на продаж, аж врешті його придбав (за доволі смішну ціну) російський міністр юстиції князь Дмитро Лабанов-Ростовський. Від нього меч перейшов до російського князя Демидова, а у 1870 році – до відомого колекціонера і одночасно посла Росії у Франції, Олександра Базилевського. Врешті, у 1884 році меч-щербець разом із усією колекцією Базилевського придбав російський імператор Олександр ІІІ і відтоді цей раритет зберігався в Ермітажі. І щойно у 1928 році за умовами Ризького миру (1921) радянська влада передала цей меч-щербець як давню коронаційну реліквію владі тогочасної Польщі. Відтоді – з перервою на поневіряння різними країнами воюючої (у Другу Світову війну) Європи, меч-щербець є на Вавелі в Кракові.

І, на закінчення, кілька слів про нас самих.

От, для прикладу, запитайте тих, хто зараз поруч з вами: чи знають вони щось про меч-щербець і про присутність цього символу у Львові..?

Гадаю, що не помилюся, якщо у відповідь більшість просто здвигне плечима і промовить щось типу: “…та чи я знаю що то за якийсь меч… А воно мені треба..?”

І ота неосвіченість та принципове небажання щось більше знати про свою давню історію, грає на руку нашим неприятелям. Чи відношу до них нашого Андрія Івановича? – Так, звісно, оскільки він ще на початку своєї каденції міг легко і за цілковитої підтримки Києва, врегулювати це питання, щоб українцям не було соромно у своєму місті.

Але його традиційна боягузливість в історичних питаннях у тому числі з мечем-щербцем (яку він часом гордо називає “обережністю”) радикально різниться з українськими інтересами й історичною справедливістю загалом…

Автор: Микола Бандрівський

Джерело

Коментарі

12:41
Історія 23-річного добровольця, який став командиром взводу безпілотників на передовій
Взимку 2023 року 23-річний комп’ютерний інженер Сергій із Рівненщини твердо вирішив – з власної ініціативи вступити на військову службу. І так колишній програміст став очима артилерійської бригади: спостерігає за військовою технікою російських окупантів з допомогою безпілотних авіаційних комплексів та допомагає підрозділам гармашів її ефективно знищувати. На даний момент молодший лейтенант уже став командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів 44 Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
18:35
Переможцем тендеру буде «несподівано», але знову ОНУР?
Якщо не садиш дерева, то не ремонтуєш дороги у Львові.
13:18
Суд відпустив під заставу 90 тисяч гривень скандального львівського забудовника Андрія Кучму
Компанія ТОВ «Гарнобуд» Андрія Кучми фігурує в численних судових позовах.
20:51
Страх і ненависть до ТЦК: чому українці не люблять цю структуру?
Нещодавні неадекватні заяви й дописи нардепа Гончаренка спричинили нову хвилю дискусій щодо ТЦК. І якщо одні зауважують, що робота цієї структури — головне джерело поповнення лав українського війська, то інші наголошують на "свавіллі", "бусифікації" та порушенні прав людини. Проте не все так просто, як би нам хотілось. Бо ж ТЦК — це також частина Збройних сил України, а нехаяти власних військових у час, коли вам загрожує ворог — дуже небезпечно. То де взялась ненависть до ТЦК, хто у цьому винен і якою є роль "простих українців"? Давайте з'ясуємо.