Серед претендентів – проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку, доктор історичних наук, професор Володимир Качмар. Він розповів “Гал-інфо” про бачення майбутнього ЛНУ та презентував свою програму, в якій головна цінність Університету – це люди.
Зокрема кандидат на посаду ректора запропонував запровадити формат зустрічі ректора зі студентами.
“Я думаю, що такі зустрічі треба проводити частіше – раз на два місяці, наприклад. І реально в цьому немає жодних проблем”, – зазначив проректор.
Стосовно гуртожитків для студентів, то Володими Качмар поділився, що вперше побачив нормальний гуртожиток у 1992 році у Вроцлавському університеті, коли був там на стажуванні.
“І я цікавився, як їм це вдається. Так от з’ясувалось, що там університет взагалі не займається питанням гуртожитків, це не його компетенція. Цим займаються зовсім інші структури. Це питання є ключовим і ми маємо працювати у цьому напрямку. Зараз у нас також є гарні гуртожитки – це №7, 8, 11, 12. Скоро такими будуть гуртожитки №2 і №3, де ми завершуємо ремонти”, – додав Качмар.
Також він повідомив, що питання гуртожитків – збиткове для університету. Студент оплачує 800 гривень на місяць при собівартості проживання – 2500 гривень. Утім законодавець не дозволяє підняти оплату. Закон чітко регламентує цю оплату, що має негативий вплив на бюджет.
“Однак ми працюємо, знаходимо кошти на ремонти, залучаємо жертводавців. Для прикладу зараз нам допомагає Північна екологічна фінансова корпорація (НЕФКО). Думаю, до вересня ремонти можуть бути закінчені. В одному гуртожитку близько 800 місць, в іншому – понад 1000”, – наголосив проректор.
До слова, загалом Університет має понад 5 тисяч місць у гуртожитках і щороку бракує до 1500 місць. І кожного року ректор звертається до керівників інших закладів освіти з проханнями про підтримку у поселенні студентів ЛНУ.
На запитання чи варто таки зменшувати кількість студентів в Університету, то Володимир Качмар відповів, що він за те, щоб підвищити прохідний бал і набирати абітурієнтів з вищим балом: “Але є й інший підхід, як в Європі, дати можливість вступу усім, а тоді бути до них об’єктивними. Іспити продемонструють знання кожного. Після першої сесії залишаться ті, хто справді хоче вчитися. А чому ні? Львівський університет щороку відраховує 700-800 студентів. Деякі університети не мають стільки студентів, як у нас відраховують. Чому цього боятись?”
Програма Володимира Качмара називається «Університет для людей». Журналіст поцікавився, де брати гроші на «Університет для людей».
“Університет не є бідним. Я не знаю, хто постійно поширює тезу, що університет бідний…
Ось дивіться, університет має бюджет – один мільярд триста мільйонів. На науку минулого року виділили 83 мільйони, на комп’ютерну техніку витратили 11 мільйонів. Куди це йде? Це ж іде людям. Впродовж останніх п’яти років дуже багато вклали у ремонти, але потрібно було це зробити. Сьогодні будівля головного корпусу університету виглядає найкраще за 30 років, наші укриття одні з найкращих в області. Звичайно, заробітна плата є мала, це без сумніву, і я у своїй програмі називаю мінімум три шляхи, як її збільшити. Але я б не сказав, що університет бідний. Станом на сьогодні питання оплати праці – це загалом проблема зарплат освітян”, – пояснив Качмар.
За його словами передусім потрібно добиватися окремого рядка фінансування для університету, оскільки є усі підстави на це претендувати.
“Також нещодавно скасовано Господарський Кодекс, що відкриває для нашого університету можливість більш дієво використовувати власне майно за рахунок «узуфрукта». Університет не може продавати майно, але зможе використовувати доходи від майна для фінансування університету. Крім того, університети зможуть створювати накопичувальні фонди. І, звичайно, співпраця з бізнесом дуже важлива… Деякі факультети активно співпрацюють зі своїми випускниками та жертводавцями у питаннях придбання техніки, відкриття лабораторій чи навіть ремонтів”, – розповів проректор.
Окрім цього він наголосив, що 90% деканів сьогодні – це хороші менеджери зі знанням своїх справ. Вони добре знають свої факультети і мають великий досвід.
“Особисто мені дуже комфортно з ними працювати. Тому у нас один з пунктів – децентралізація та розширення автономії факультетів. Потрібно дати автономію факультетам для того, щоб вони могли більше вирішувати. Наприклад, зараз ректор призначає декана факультету, а колектив погоджує цю кандидатуру. Це зумовлено законодавством. Цю процедуру можна модифікувати, аби ректор приймав рішення на основі подання колективу факультету. Але автономія – це не лише про призначення деканів. Факультети чи кафедри мають самі приймати рішення щодо співпраці з іншими установами, відкриття лабораторій, системи мотивації працівників і взагалі кадрової політики”, – пояснив Качмар.
Першим кроком на посаді ректора після представлення команди буде зустріч зі студентськими лідерами і студентським активом, щоб з’ясувати, які проблеми вони бачать та які мають пропозиції щодо їх вирішення.
На запитання якщо у студентів будуть питання стосовно викладачів, чи Володимир Качмар теж готовий це розглядати, він відповів: “Однозначно. Але тут є два шляхи. Є шлях революційний, є шлях еволюційний. Є, наприклад, викладачі, до яких є якісь запитання. Значить, ми збираємось і визначаємо певні червоні лінії, які повторно розглядати вже більше ніхто не буде. Як студенти, так і викладачі – люди, які можуть десь помилитися. Досвід набувається різний. Немає людини, яка би не помилилася в житті. Але завжди потрібно дати шанс як студенту, так і викладачу, який помилився. Викладачу – один шанс, студенту – три.”
Володимир Качмар також зауважив, що усе позитивне, що напрацьовано в університеті, потрібно зберегти.
“Але виклики часу покладають на нас великі зобов’язання. І тому нам потрібно, не загубивши попереднього позитивного досвіду, дивитися і використовувати позитивний досвід, зокрема, і приватних закладів вищої освіти, щось добре від них також треба запозичувати. Найголовніше, щоб наша спільнота була єдиною, відчувала стабільність і підтримку, тоді майбутнє університету буде сильним”, – підсумував проректор.
Коментарі