Археологи заклали у Пліснеську п’ять траншей у різних частинах городища, загалом опрацювали понад 120 м². Основні ділянки досліджень – між IV та V лініями оборони міста слов’янського (доруського) періоду. Більшість об’єктів датуються останньою чвертю IX – першою половиною X ст. Три об’єкти – з кінця X ст.+, повідомляє Zaxid.net.
Науковці виявили три нові житла та дослідили інші, які відкрили у попередні археологічні сезони. Впродовж чотирьох років розкопок там виявили 7 жител. З них три дослідили повністю, одну споруду переобладнали з майстерні на житло. Окрім того, науковці натрапили на п’ять господарських та дві припасові ями, вогнище, навіс та ще одну господарську споруду.
«Серед цьогорічних знахідок маємо вістря стріл, точильні бруски, шматки криці, кістяні проколки, прясло, ножі, фрагменти керамічного посуду. Наразі за відкритою площею прослідковується гніздова забудова між укріпленнями. Це вказує на кровну спорідненість осіб, які проживали тут», – пояснює керівник Пліснеської археологічної експедиції Олександр Дідик.
Наявність господарських споруд, майстерні з горном свідчать про ремесла, якими займались в цій частині міста. Там виробляли керамічні вироби, обробляли органічні матеріали – дерево, кістку, шкіру, займалися ковальством.
На ділянці, яку вивчають з 2020 року, виявили щільну господарсько-житлову забудову.
Пліснеське городище – одне із найбільших в межах України давньослов’янське та давньоруське поселення площею у 250 га з великим язичницьким культовим центром. Цю територію від VII ст. заселяли слов’янські племена карпатських хорватів, яких у Х ст. завоював князь Володимир Великий. Місто на деякий час занепало, а потім відродилося у складі Русі, аж доки його не спалили монголи у XIII столітті. Історію цього місця відтворюють працівники заповідника у вигляді скансена. Пліснеське городище розташоване на трасі між Золочевом та Бродами, неподалік від Підгорецького замку.
Коментарі