Виставка відкрита до 21 вересня в арт-клубі «Пролог» на вулиці Гнатюка, 20-22. Вже з перших кроків всередині відвідувача зустрічає напівтемрява — приміщення освітлене слабко, проте це не заважає сприйняттю, а навпаки створює особливу атмосферу, яка допомагає глибше зануритися в історії, написані дитячим почерком на зошитних аркушах у косу лінійку.
Експозиція невелика, проте завдяки цьому погляд не губиться серед безлічі експонатів. Кожна робота має свій окремий простір і звучить виразніше.
Одразу привертає увагу будиночок, зроблений з упаковок цигарок Marlboro, поряд з яким розміщена сумна історія. Вона розповідає про дівчинку, яка малювала у своїй кімнаті, тоді як під її ліжком батько ховав цигарки, щоб згодом продавати їх. Малюнки та цигарки лежать зовсім поруч, але символізують два різні світи — дитячий і дорослий, що рідко перетинаються, але постійно впливають один на одного.
Найбільш тривожною стала інсталяція зі столом, на якому лежали кістки голуба та його фотографія. Поруч — історія дівчинки, яка дізналася, що голуб є символом миру, але зрозуміла це лише після того, як побачила його мертвим. Ця композиція викликає глибокий дискомфорт і змушує замислитися про вразливість і водночас жорстокість світу, у якому дитині доводиться дорослішати.
У дальньому кутку висить малюнок із зображенням зайців. Поряд стоїть телевізор, на екрані якого по черзі з’являються три геометричні фігури: зелений круг, жовтий трикутник та червоний квадрат. Вони миготять, часом різко змінюючи одна одну. Якщо затриматися біля цього експонату довше, виникає відчуття тривоги та напруження. Саме цей дискомфорт, вочевидь, і прагнула передати авторка, описуючи свої спогади.
Останній малюнок на виставці — це зображення людей з прапорами. Їхні кольори видно лише під спеціальним світлом лампи. На малюнку сяє сонце, а обличчя людей усміхаються. Ця робота сприймається як символ надії на краще майбутнє, промінь світла серед темряви та хаосу дев’яностих.
Серед усіх експонатів лише одна історія викликала щиру посмішку. Це розповідь про мавпочку Софі із зоопарку «Лімпопо» у смт Меденичі. За словами працівників закладу, одного разу вона відібрала у відвідувача дорогі окуляри та довго приміряла їх, не бажаючи віддавати. Зрештою, персонал пояснив чоловікові, що повернути окуляри швидко неможливо, аби не зашкодити тварині. Ця історія, датована 1 вересня 2025 року, стала справжньою «кримінальною хронікою» зоопарку.
Виставка «Погляд з рівня метр двадцять» залишає після себе цілий спектр емоцій. Тут є місце і щирим дитячим малюнкам, і моторошним експонатам, що пробуджують страх та тривогу. Проте всі історії об’єднує одне — вони пройняті смутком і правдою про непростий час, який формував цілі покоління.
Це не просто мистецький проєкт, а нагадування про те, що навіть у найтемніші періоди історії діти залишаються дітьми — зі своїми мріями, страхами та надіями.
Лойко Дарія
Коментарі