Кінець 1920-х років ознаменував початок ери звукового кіно у світовому кінематографі. Це спричинило бурхливі дискусії в європейській пресі – і Галичина не залишилася осторонь. Львівські часописи рясніли рецензіями, полеміками й емоційними оцінками «говірної фільми», яке здавалося загрозою для візуальної поетики улюбленого німого кіно.
Галичани – глядачі, критики, митці, музики, журналісти – здебільшого поставилися до звуковика з недовірою й скепсисом. Йому закидали технічну недосконалість, асинхронність зображення і звуку, що, на їхню думку, руйнувало магію екрану.
Критики не соромилися в оцінках: звуковий фільм називали навіть «сварливим пеґазом-крикуном», що втрутився у структуру кіно та піднімав руку на його «кіновість». Водночас у цій полеміці поступово визрівало розуміння: звук у кіно потребує власної естетики, нових правил і контексту для розвитку.
Тож Оксана Середа, старша наукова співробітниця Науково-дослідного інституту пресознавства ЛННБУ ім. В. Стефаника, розповість про те, як галичани звикали до звукового кіно – від повного скепсису і ностальгії за німим фільмом до щирого захоплення новою кіномагією.
Подія організована під патронатом Львівської обласної ради та Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА і у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу Мистецтв.
Розголос забезпечують Українське радіо. Львів, Четверта студія, Сайт про Захід України «Бомок», Інформаційна агенція «Гал-інфо», Громадський сайт Львова «Форпост», Інтернет-видання «Діло» та Фотографії Старого Львова.
Гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.
Коментарі