Від 1991 року цей храм належить греко-католицькій громаді і освячений як церква святих Ольги та Єлизавети.
“Ельжбета” одразу після завершення будівництва. Nowości Illustrowane, 1911 рік
Його понад столітня історія почалася 13 вересня 1903 року, коли 73-річний імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф I взяв участь у закладанні першого каменю під костел. Увага цісаря до цього будівництва була невипадковою — найвищу у місті споруд (висота храму становить 88 метрів) присвятили його трагічно загиблій дружині – імператриці Єлизаветі Баварській (Габсбурґ), відомій як Сісі.
На спорудження храму було проведено конкурс проєктів, в якому переміг професор Львівського політехнічного інституту Теодор-Мар’ян Тальовський, будівничим інспектором було призначено Яна Новориту.
Урочисте освячення храму відбулося наприкінці жовтня 1911 року.
Урочиста процесія до нового храму у Львові. Nowości Illustrowane, 1911 рік
“Львів придбав чудову прикрасу – новий храм, присвячений св. Єлизавета. Це, безперечно, найбільший і найкрасивіший храм у столиці Галичини. Минулої неділі якраз відбулося освячення цього храму, який будували протягом шести років на площі Солярні і того дня він відчинив свої ворота, щоб прийняти вірних”, – писала про цю подію краківська газета Nowości Illustrowane.
Водночас того дня було освячено церковні дзвони, які, за традицією, мали власні імені. Один з них, який був пожертвою від “польських пань” та єпископа Бандурського мав ім’я Ядвіга, а два дзвони, які були придбані за кошти мешканців міста, мали імена Юзеф та Якуб.
Церковні дзвони — Ядвіга, Юзеф і Якуб. Nowości Illustrowane, 1911 рік
На початку Першої світової війни австро-угорський уряд конфіскував церковні дзвони на військові потреби.
Як писав “Бомок”, “Близнюк” львівської Ельжбети пів століття був окрасою Тернополя і відродився у 3D-графіці (відео, старі фото).
Богдан Скаврон
Коментарі