Продовжуємо відкривати імена найбільш відомих НКВДистів Львова

Звісно, багато хто з нас може стенути плечима і сказати собі: “а, чи треба мені про тих львівських НКВДистів знати..? Що, у мене інших справ немає..? Тим більше, що вони вже більш як пів-століття лежать мертвими у землі на Личакові…”

28.07.2024
Продовжуємо відкривати імена найбільш відомих НКВДистів Львова
На фото генерал-майор Горяинов Евгений Николаевич

Воно то, ніби й так, але є нюанс:

За кожним тим синьопогонником-садистом стоять тисячі і тисячі замордованих ним українців у тюрмах на Лонцького, Замарстинові та по інших катівнях Західної України. Тільки уявіть собі: зараз ви і ваші діти в теплі, ситі і у відносному затишку, а ті наші люди в страшних муках відходили у Потойбіччя – з відтятими кінцівками, розпоротими животами, зґвалтованими -надцять разів різною російськомовною нечистю і… після цього всього ми скажемо собі, що нам ця тема звироднілих катів, є нецікавою..?

Отож, далі – кілька речень про тих, які мордували тисячі українців у Львові.

От, приміром, чи знаєте ви, що відомий російський письменник Віктор Астафьев (після контузії, яку він отримав на Курській Дузі) у квітні 1945 року був скерований на Західну Україну, де служив у гарнізоні Внутрішніх Військ у Львові (висловлюю подяку своєму колезі Сяргею Горбіку, який надав інформацію по деяким з цих персоналій).

Ще один персонаж – полковник Кримян Никита Аркадьевич, вірменин, який з вересня 1939 року по 26 лютого 1940 року був начальником Слідчої частини Управління НКВД у Львівській області, а з 26 лютого 1940 року по 14 березня 1941 року був на посаді заст. нач. цього Управління. Цікаво, що Л.Я.Лурье у своїх спогадах характеризує цього полковника Н.А.Кримяна як закінченого садиста.

А, вже у 1951 році цього Н.А.Кримяна за “…незаконные аресты граждан, применение незаконных методов следствия” та ін. в Ульяновській області було знято з посади і звільнено з органів МГБ. Більше того, 25 вересня 1953 року полковника Н.А.Кримяна арештували, а 15 листопада 1955 року, розстріляли.

На фото полковник Кримян Никита Аркадьевич

Ще один типаж – генерал-майор Кравченко Николай Григорьевич, українець з Дніпропетровщини, який із 23 січня 1954 року по серпень 1959 року був начальником ОО МВД – КГБ Прикарпатського військового округу. У 1956 році цей Н.Г.Кравченко мав якесь відношення до СШ №8 у Львові. Нагороджений трьома орденами Красного Знамени, орденом Отечественной войны 1 степени, двома орденами Красной Звезды, дев’ятьма медалями і знаком “Почетный работник ВЧК-ГПУ (XV)”.

На фото генерал-майор Кравченко Николай Григорьевич+

І, на кінець, один із найвідоміших НКВДистів Львова – генерал-майор Горяинов Евгений Николаевич, 1907 року народження, етнічний росіянин. Починаючи із вересня 1949 року по 26 жовтня 1951 року Є.Н. Горяінов був на посаді нач. УКР МГБ Прикарпатського військового округу, а з вересня 1959 року по квітень 1962 року він був на посаді нач. ОО КГБ Прикарпатського військового округу. Нагороджений чотирма орденами Красного Знамени, орденом Отечественной войны 1 степени, двома орденами Красной Звезды, 7 медалями та знаком “Заслуженный работник НКВД” (19.12.1942). Помер у 1963 році у Львові, але похований на Серафимівському кладовищі у Ленінграді.

Для тих, кому вищенаведена інформація видалася нецікавою, поясню простіше: вищеперелічені у цьому – і у минулих моїх дописах – львівські НКВДисти, на той час очолювали чи працювали у єдиному (на все Прикарпаття) львівському відомстві, яке розробляло плани по ліквідації підрозділів УПА, фізичному знищенню бандерівців і всіх, хто їм співчував або ж симпатизував.

І ями з негашеним вапном на подвір’ї Стрийської тюрми, куди живими скидали сотні українців – це теж їх рук справа. І соляні шахти в Саліні біля Добромиля, куди тисячами скидали напівживих і мертвих галичан – теж вчинено за їх наказом. І жахливі, нелюдські масакри львівських арештантів у тюрмах на Лонцького і Замарстинові у Львові наприкінці червня 1941 року – теж було зроблено за їх, МГБістським, сценарієм.

І, на останок: щорічно, виконком і депутатський корпус Львівської міської Ради, виділяють достатньо великі кошти на впорядкування і догляд за могилами на Личакові (оскільки це кладовище лише для зовнішнього вжитку має статус “музею”, а насправді – має статус звичайного ЛКП, як будь-який ЖЕК, з типовими, для підприємства такого типу, фінансовими проблемами).

Я жодним чином не закликаю якісь могили перестати впорядковувати чи кудись конкретно переносити. Ні! Я лише хочу, щоб на Личаківському кладовищі був, врешті, наведений порядок з радянськими військовими могилами: могили тих, хто доблесно воював, громив німців і з честю дійшов до Берліну – слід й надалі підтримувати у належному стані й опікуватися ними, оскільки у багатьох з них лежать наші однокровні українці, які нічим не завинили перед своїм народом.

Натомість, щодо могил “стребків” та інших синьопогонників (зокрема, МГБшного генералітету на Личакові), питання слід вирішувати у комплексі, керуючись думками фахівців.

Микола Бандрівський

Джерело

Коментарі

12:41
Історія 23-річного добровольця, який став командиром взводу безпілотників на передовій
Взимку 2023 року 23-річний комп’ютерний інженер Сергій із Рівненщини твердо вирішив – з власної ініціативи вступити на військову службу. І так колишній програміст став очима артилерійської бригади: спостерігає за військовою технікою російських окупантів з допомогою безпілотних авіаційних комплексів та допомагає підрозділам гармашів її ефективно знищувати. На даний момент молодший лейтенант уже став командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів 44 Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
18:35
Переможцем тендеру буде «несподівано», але знову ОНУР?
Якщо не садиш дерева, то не ремонтуєш дороги у Львові.
13:18
Суд відпустив під заставу 90 тисяч гривень скандального львівського забудовника Андрія Кучму
Компанія ТОВ «Гарнобуд» Андрія Кучми фігурує в численних судових позовах.
20:51
Страх і ненависть до ТЦК: чому українці не люблять цю структуру?
Нещодавні неадекватні заяви й дописи нардепа Гончаренка спричинили нову хвилю дискусій щодо ТЦК. І якщо одні зауважують, що робота цієї структури — головне джерело поповнення лав українського війська, то інші наголошують на "свавіллі", "бусифікації" та порушенні прав людини. Проте не все так просто, як би нам хотілось. Бо ж ТЦК — це також частина Збройних сил України, а нехаяти власних військових у час, коли вам загрожує ворог — дуже небезпечно. То де взялась ненависть до ТЦК, хто у цьому винен і якою є роль "простих українців"? Давайте з'ясуємо.