Анна-Марія навчається у 5-му класі Комарнівської загальноосвітньої школи на умовах інклюзивного навчання на Львівщині. У її класі 23 учнів. Вона знає, де кожен з них сидить і спілкується з ними під час шкільних перерв. Любить усі предмети – інформатику, трудове навчання, українську, англійську, повідомили у департаменті освіти і науки Львівської ОДА.
«Я не розумію, чому діти не хочуть учитися, якщо вчитися так цікаво. У нас у класі не всі дівчата люблять трудове, а я люблю, мені подобається шити», – розповідає про своє шкільне життя Анна-Марія.
Математичні задачі вона розв’язує разом з татом – робить «дзвінок другові», каже, що мама не знає математики. Але саме мама Наталія є її «найближчою подругою», дитина горнеться до неї за найменшої нагоди. У Анни-Марії є ще одна сестра і двоє братів.
Найстарший 30-річний Богдан нещодавно повернувся з фронту на реабілітацію – через поранення. Якось Анна-Марія записала для нього відео, на якому читає власного вірша. Там є слова про те, що брат обов’язково повернеться живим.
«Ми записали то відео не з першого разу, я щораз починала плакати», – згадує Анна-Марія.
Початковою школою для Анни-Марії став львівський навчально-реабілітаційний центр «Левеня» для дітей з вадами зору. Тут вчителі та вихователі відкрили талант дівчинки до співу.
«Спершу я не попадала в ноту. Але потім вже навчилась і почала попадати», – з гордістю доповіла Анна-Марія.
Побачивши, як подружка вчиться грати на бандурі, Анна-Марія загорілась бажанням опанувати цей інструмент. Знайомі порадили Львівську музичну школу №1 ім. Анатолія Кос-Анатольського. Заслужений працівник культури України Ольга Степанівна Вільгуцька була заскочена рівно пів хвилинки, коли їй запропонували взяти до себе в клас незрячу дівчинку. «Я працюю вже 46 років, і це вперше таке сталось, і я подумала, раз вони до мене прийшли, то це так і має бути. Я взяла дитину за руку, завела її до класу, і ми почали працювати», – поділилась спогадами Ольга Степанівна.
⠀
З того часу минуло три роки, Анна-Марія стала учасницею більше як ста різноманітних конкурсів, у тому числі міжнародних. Дівчинка мріє стати заслуженою артисткою України, грати на бандурі і співати.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, і старший брат пішов на війну, сама Анна-Марія запропонувала співом збирати пожертви для ЗСУ. Перший виступ відбувся у районному містечку Миколаєві на базарі, дівчинка співала разом із братом, семикласником Іллею. А після того вже було стільки тих концертів.
Тепер у репертуарі Анни-Марії вже понад 20 пісень, серед її авторів Михайло Хома і самобутній воїн-поет Ігор Понедзялок, з яким вона нещодавно віч-на-віч познайомилась у студії одного з телеканалів.
На сьогодні дівчинка зібрала понад 2 мільйони гривень на потреби ЗСУ. Дрони, два позашляховики, рації, медикаменти, спеціальне взуття – це далеко не повний перелік того, що вже відправлено на фронт.
Анну-Марія назвати три свої найзаповітніші бажання: щоб закінчилась війна і щоб перестали гудіти тривоги; щоб настало прозріння; купити автомобіль і возити маму до церкви.
Коментарі