Перше, що роблять окупанти, коли приходять на нові території – міняють назви міст, зносять українські памʼятні таблички, монументи, повертають старі назви вулиць. Війна має багато вимірів і один з них – символічний. Я погоджуюсь з тим, що максимум зусиль зараз мають йти на допомогу і підтримку армії, але я не погоджуюсь, що зараз “не на часі” боротись проти радянскої спадщини. Ми вже побачили, що за нею слідує “рускій мір”.
Як на мене, назва Червоноград явно має в собі радянський слід – коли у 1951 році наше місто ввійшло в склад СРСР червоний колір мав явно одну асоціацію – комуністину, тому не варто розказувати, що сьогодні червоному можна надати нових сенсів і прикриватись червоною калиною і червоно-чорним прапором.
Сталінград, Калінінград, Ленінград, Павлоград, Кіровоград, Єлизаветград – гарна компанія для Червонограда, правда? Точно ж нічого радянського)) Так, слово «град» було у старословʼянській мові, але вона стала колискою словʼянських мов, а тобто не тільки української, але й російської, тому й тут посилатись на питому країнськість не варто.
Кристинопіль – назва в честь Кристини, дружини Потоцького, чий рід в історії записаний як той, який до українців зокрема ставився не надто добре і закатував багато наших предків. Погоджуюсь з тим, що міняти радянську назву на польську сенсу нема.
Назву потрібно обрати нам, її мешканцям, в іншому випадку її проголосує Верховна Рада без нашої участі і згоди. Так прописані нормативні документи. Тому давайте думати над цим разом.
Я пропоную новий варіант – ШЕПТИЦЬКИЙ (аналогічно до Хмельницького чи Кропивницького). Вчора внесла цю пропозицію на портал електронної демократії.
Чому саме Шептицький?
Митрополит Андрей Шептицький є видатним українським діячем, меценатом, представником українського шляхетного роду Шептицьких, предстоятелем УГКЦ. 3 роки провів у російському засланні, після повернення став одним з співзасновників ЗУНР. У 1920х роках всіляко підтримував боротьбу українці за незалежність, за що на 3 місяці був увʼязненим польською владою. Був підприємцем, інвестором, мав бізнес у сферах нерухомості, харчування, кілька заводів та фабрик, а також добував нафту у Східниці та Бориславі. Кошти вкладав у стипендії українським студентам, яким давав можливість навчатись закордоном, підтримував сиріт, митців, малих підприємців (зокрема і жіноче підприємництво), молодіжні організації та ініціативи, зокрема й Пласт. Побудував шпиталь, був співзасновником першого українського банку “Дністер” та першої української фабрики солодощів, яка була попередницею сьогоднішнього “Світоча”. Мав унікальне довгострокове мислення – на століття. Був шанованою, відомою людиною у міжнародному колі. Сьогодні його принципи ведення бінесу вивчають у передових бізнес-школах.
Це направду видатна постать в нашій історії.
Яке відношення Шептицький має до нашої громади?
У 1892 році він склав вічні обіти у Кристинопільському монастирі (належав до отців василіан), а також викладав тут філософію, тому наше місто у його житті точно відіграло важливу роль. Зараз на території монастиря є його памʼятник. У Волсвині заснував Чин студитів, а також особисто профінансував будівництво дзвіниці.
На фото Шептицький (в центрі) у монастирському саду у Кристинополі.
Мені здається, що це найкращий варіант назви – вона українська, наповнена сенсом і популяризує видатну українську постать, чий внесок в незалежність України і розвиток українців неможливо переоцінити. В коментарях залишаю посилання на матеріали про Андрея Шептицького для тих, хто зацікавлений дізнатись більше.
Дискусія про перейменування не буде легкою. Вона такою й не має бути. Але нехай вона буде культурною. Хтось може підтримувати цю ідею, хтось ні, лише прошу, щоб це було культурно.
Памʼятайте, що це рішення на роки, ймовірно на століття, тому давайте приймемо правильне рішення разом.
Дякую.
Анастасія Безпалько
Коментарі