Час від часу переглядаю останній виступ Назарія Яремчука у Тернополі. На щастя, цей запис у мене зберігся. 21 вересня 1993 рік. Співоче поле. День міста (на початку 1990-их його відзначали не 28 серпня, а 21 вересня). Прохолодний напівтуманний осінній вечір. Назарій Яремчук мав завершувати святкове дійство (до нас він приїхав зі святкування у Славуті, що на Хмельниччині). Уже виступили „Соколи” (тоді ще разом з Іваном Мацялком, який саме відзначав свої 39 уродини. Брати Мацялки були в глибокій зажурі, адже напередодні поховали Батька у родинному селі Батятичі, на Львівщині. Проте запланований виступ у Тернополі не відмінили: така доля митця, довелося як у класика віршованого слова — „крізь сльози сміятись…” Назарчик лише приїхав, відразу ж висловив співчуття Михайлові та Івану Мацялкам). Співали Інеса Братущик та Орест Хома, коли автом під’їхали Назарій Яремчук з Павлом Дворським. Першим вийшов Павло. Концерт затягувався. Глядачі на Співочому полі не розходилися. Хай не образяться інші – більшість прийшла, щоб побачити і почути Назарія. Він вийшов на сцену близько опівночі. У темному костюмі і білосніжній сорочці. Вродливий, щасливий, незабутній… Хто б міг подумати тоді, що співає у Тернополі востаннє…
Тернопіль. 1990 рік. Набережна ставу. Фото Степана Червінського
Незрадливе почуття батьківщини у Назарія інколи навіть викликало подив у людей. Скільки разів його кликали до Києва, обіцяли шикарні умови, квартиру, престижне авто, „золоті гори”… Але на жодні вмовляння він не піддавався.
„ А хто ж тоді залишиться у Львові, Луцьку, Тернополі, якщо Київ забере до себе Ігоря Білозіра, тріо Мареничів і Анатолія Горчинського?” — казав він. І жартома додавав: „Якщо б Карпати пересунули ближче до Дніпра, я б уже давно жив на Хрещатику!”
Тернопіль. 1990 рік. Центральний стадіон. Фото Степана Червінського
Нині важко сказати, хто любив більше Назарія — Буковина чи Тернопілля. Якби там не було, істина одна: Назарій завжди любив Тернопіль незрадливою любов’ю, а Тернопіль — його. Співака вабило наше озеро (тоді ніхто не говорив „став”), він любив гуляти набережною, заходити у церкви, шанував наше перше в Україні Співоче поле. Він гордився, що одне з найбільших і найпотужніших тернопільських підприємств очолював Роман Яремчук, фахівець-виробничник з таким же прізвищем, як і в нього.
А ще… він тут мав вишукану незрадливу публіку. Золоте правило: талановитий співак має такого ж талановитого глядача.
Тернопіль. 1973 рік. Перші гастролі ВІА “Смерічка” Левка Дутковського
Автор: Михайло Маслій, історик української естради
Коментарі