Одного разу я потрапив до Києва, бувають і такі справи. Приїхав додому, побачив свою сім’ю, все було чудово, до поки не почалась повітряна тривога.
Сплячого малого я поніс на руках в підземний паркінг ЖК, де я проживаю. Ми сіли в машину дружини, і я побачив багацько люду, що ховались від ракетної атаки на Київ в цьому ж паркінгу. Більшість з них була з дітками, деякі ще в колисках.
Вже через пару годин прийшли два молодих чоловіки. З віскаріком в руках, тьолочками під пахвою, відкрили свою БМВ і почали бухати.
Все б нічого, але їх п’яні крики та гигикання, реально заважало діткам, які спали поруч.
Першим і останнім не витримав я. Я був вдіти по формі і доволі ввічливо, культурно і тихо, підійшовши до них попросив прикрити їх пиздаки, зробити з них фон потихіше та припинити публічну п’янку, бо:
а – вже давно комендантська година і розпиття алкоголю в публічних місцях в цей час якось не пляше з чинним законодавством.
б – вони своїм волання будять діток, а це вже доволі і доволі не гарно.
І тут вони попросили мене відійти «на поговорити». Я без вагань погодився.
Мені почали розповідати, що вони дуже потужні бізнесмени, які «платять силу шалену податків», що завдяки саме їм «я можу захищати країну», що саме їх тяжка праця «є головним захистом моєї країни» і загалом як я простий смєрд в камуфляжі не можу «їм перебивати їх незавершений корпоратив».
Ні, я їх не пиздив.
Я просто сказав невеликий монолог, який я повторю і тут, оскільки хто має висловити і озвучити думку і іншої сторони, оскільки останнім часом саме нам, військовим щось забагато розповідають «які ми не праві».
Ну що, котики, поїхали.
Поняття економічний фронт самі собі придумали і розповсюдили ті, хто відверто засцяв піти захищати свою державу.
І щоб прикрити свою сцикливу душенку, вони почали малювати свою потрібність і незамінність в тилу, бо йти на фронт – тож може вбити чи покалічити. А мамина булочка боїться, саме тому треба бігом стати «воїном», якогось видуманого «фронту», показати свою важливість у суспільстві.
Бо так він – не сцикло галіме, а «тримач економічного фронту».
Просто так сталось, що одні мають яйця, сталевий стержень в собі, поняття чоловіка, а хтось – ну Боженка не дав, батьки не виплекали, чи сам не виховав.
Так от мої дорогі бійці «економічного фронту», відкрию вам страшну таємницю – НА ВІЙНУ ПІШЛИ ДОВОЛІ НЕ БІДНІ ТА НЕ ЗЛИДЕННІ ЛЮДИ!!! БЛД НЕ ГОЛОТА ТА ЧЕЛЯДЬ, А НАЙКРАЩІ ЛЮДИ ЦІЄЇ НАЦІЇ!! ЗАТЯМТЕ ЦЕ!!!
Тільки в моїй групі, де мені за честь випало бути командиром, є два кандидати наук (історичних та економічних), пару людей, які мають свій бізнес і ФОП, і так, вони і далі намагаються підтримувати свій бізнес та також ПЛАТЯТЬ ПОДАТКИ!
Більш того, в мене є воїн, який був директором фірми, що будувала цілі аеропорти, але він з перших днів війни взяв в руки зброю і зараз мені за честь стояти з ним в одному ряду.
Ба більше, він і далі намагається найти роботу, замовлення своїм підлеглим на фірмі, щоб платити податки, і щоб його люди мали за що кормити свої сім’ї. Проте його так само накаляє податкова блокуванням його накладних, щоб просто зробити з нього бабла. Його фірму пресує КРУ, і інші «перевіряючі органи. Але він воює, і воює зі зброєю в руках, а коли є вільний час займається своїм бізнесом, дистанційно, через телефон чи ноутбук.
Чомусь у всіх, хто «тримає економічний фронт» таке бачення, що на фронті зібралась сама біднота, яку вони непосильною працею кормите.
Ви, любі й шановні, в теплому тилу, на зручних кріслах і диванах ввечері вдома, біля своїх родин, дружин, дітей. У вас поруч є душ з теплою водою і нормальний, сука, унітаз, і ви платите податки, як це робило до війни 90% тих, хто зараз на фронті.
Тих, хто мріє побачити нормальний санвузол і виспатись не в спальнику чи машині або на землі, а в нормальній кроваті.
Тих, хто місяцями не бачить своїх дружин, дітей, родини.
Тих, хто служить кожний день тут, втрачаючи своїх друзів, здоров’я і життя.
Тих, хто збирає в мішки своїх побратимів, а потім на похоронах дивитися в очі їх дітям…
Тоді скажіть мені друзі, у нас рівноцінні «ФРОНТИ»?
Чи дійсно ми такі рівні?
Військовослужбовець Михайло Макарук
Коментарі