Галицький районний суд міста Львова засудив до 8 років позбавлення волі вихідця із Луганщини Дмитра Топора, який служив старшим стрільцем терористичної організації «ЛНР», повідомляє “Судовий репортер”.
Правоохоронцям на Топора вказав інший колишній підозрюваний у співпраці з луганськими терористами. Цей свідок у судовому засіданні впізнав Топора як військовослужбовця Народної міліції «ЛНР». Зокрема, розповів, що бачився із ним на полігоні й той цікавився переведенням із посади стрільця у танковий батальйон, оскільки там більша зарплата.
Топор свою провину взагалі не визнав, і до останнього заперечував, що був у лавах «ЛНР»:
— В 2021 году узнаю, что я какие-то террористические эти «ДНР» и «ЛНР». Я только в суде, что это вообще такое узнал. Группировки какие-то, автоматы.То я вдруг танкистом был, потом стрелком. Это всё узнал в течение вот этих моих судов. Понимаете? Я этого свидетеля, я не помню как его зовут, я его в жизни никогда не видел… Я нигде не служил в жизни вообще никогда
Рік служив
За версією обвинувачення, у березні 2017-го чоловік з ідеологічних та корисливих мотивів вступив на військову службу в «ЛНР» Топора призначили старшим стрільцем 3 мотострілецького батальйону 4 окремої гвардійської мотострілецької бригади імені Героя Радянського союзу Ворошилова К.Є. Цей батальйон дислокувався в місті Красний Луч Луганської області, а його окремі підрозділи розміщувалися вздовж лінії розмежування поблизу селищ Сміле, Жолобок, Голубівка й обстрілювали позиції Збройних сил України.
Топор залишався в «ЛНР» до березня 2018 року, після чого поїхав до Києва, де працював механіком.
У телефонних розмовах з матір’ю, записи яких дослідили в судовому засіданні, чоловік неодноразово говорив про перебування у лавах «ЛНР».
— Мама, это я чувствую, что я поеду опять служить. Я вернусь.
— Я тебя не допущу.
— Я пойду служить.
Прокурор надав суду докази, що після приїзду до Києва обвинувачений продовжив зідзвонюватися із представниками «ЛНР».
Наприклад, у квітні 2018 року Топор неодноразово спілкувався зі старшиною роти «Народної міліції «ЛНР» і командиром взводу.
У суді інтереси Топора представляли два адвокати Віталій Бобровніков і Руслан Іванюк, наполягали на невинуватості свого підзахисного та недопустимості наданих прокурором доказів. На їх думку, обвинувачення є лише припущенням і не підтверджується матеріалами справи.
На особистій сторінці «Вконтакте» слідчі знайшли фото Топора у військовій формі російського зразка. Також у чоловіка є листування з користувачкою на ім’я «Валентина Свістунова», в якому були файли так званого штатного розпису учасників «ЛНР» підписані «3МСБ 4 ОГМСБр 2 АК» та «2 ОГМСБр», до якого входив Топор як старший стрілець.
Захист переконував, що оперативники нібито внесли зміни до виявленого файлу і просив визнати цей доказ недопустимим. Однак суд заслухав пояснення працівника СБУ, про те, як проводились негласні слідчі дії, переконавшись у тому, що нічого порушено не було.
Про свідка, який вказав на Топора, відомо, що він у 2017-му близько семи місяців перебував в «ЛНР», але покинув терористичну організацію, нібито розчарувавшись в її діяльності. Чоловік виїхав на підконтрольну українській владі території й заявив у правоохоронні органи про свою участь в «ЛНР». У листопаді 2018-го суд звільнив цю особу від кримінальної відповідальності, зокрема за сприяння розкриттю злочинів «ЛНР».
«Рятував сім’ю»
Дмитро Топор народився у місті Довжанськ (колишня назва — Свердловськ), що наразі тимчасово окуповане росіянами. Чоловік має на утриманні чотирьох малолітніх дітей та дорослого сина. З початком війни у 2014 році він із сім’єю начебто переїхав до Києва.
Однак потім дружина з дітьми начебто повернулась в окупований Довжанськ і Топоп поїхав слідом, щоб зберегти родину. В окупації, як стверджує обвинувачений, він влаштувався працювати механіком, ремонтував машини, оскільки цим він займається все життя.
«В 2017, как утверждают, что я где-то там ездил. Я ездил, да, пришлось мне разойтись с женой, я поехал, её просто хотел вернуть обратно в Киев. Я съездил. Я нигде не служил, я пытался сохранить семью. Да, месяца два-три я работал. Также само как до войны я работал. Всё, что я умею — ремонтировать машины. Ну моторист, механик..Как вам сказать, так как есть. В 2018 году в Киеве я был с другой, у меня появилась новая семья. Я жил, опять же — работал. Ну нигде я не привлекался никогда к уголовным делам. Нигде я не был не замешан, ничего, Жил как все люди», — говорив обвинувачений.
Чоловік переконував, що у 2017 році мешкав у Довжанську тільки 3 місяці й військову службу не проходив, військової форми не мав. Надалі на запитання прокурора та суду він відповідати відмовився.
В останньому слові Топор сказав, що чекає справедливого рішення:
— Ваша честь, я хотел сказать единственное, что я жил и вырос в городе, который находится от России 17 километров, это от моего дома… Я в 2014 году забрал семью, я повернул не налево, на Россию, я повернул направо. Понимаете? Я с 2014 года жить стремился в Киеве. У меня трое детей родилось за этот промежуток часу с 2014 по 2021 год, в Киеве. В том, что меня хотят обвинить – это просто для меня смешно… В Киеве меня начали уважать на работе ребята. Даже во Львове, в тюрьме, Ваша честь, меня ребята тоже начали потихоньку уважать. А знаете почему? Потому, что я честный и справедливый. И я надеюсь на то, что вы примите правильное решение на счёт меня, чтоб наказывать или не наказывать. Потому, что я всегда был за честность и справедливость.
Але суд критично поставився до показань обвинуваченого, адже той відмовився конкретно пояснити, де перебував та чим займався у період з березня 2017-го по березень 2018 року. Суд вважає, що своїми показаннями та відмовою відповідати на запитання Топор намагався уникнути відповідальності. І водночас всі докази по справі, на думку суду, є вагомими для того, щоб визнати його винуватим
Майже щоразу на судові засіданні з Києва приїздив батько обвинуваченого. Журналістці «Судового репортера» він висловив свої припущення щодо цієї справи. До подій 2014 року його син заснував фірму, балансі якої є багато майна, яке залишилось на окупованій території. Чоловік вважає, що хтось хоче «віджати» фірму в сина.
Обвинувачений зізнався журналістці, що йому двічі пропонували обмін, але він відмовився.
— Я гражданин Украины, у меня такой же паспорт, как у вас. Как я могу на россиянина или на кого меняться?! У меня даже в голове это не укладывается.
За участь у терористичній організації прокурор просив максимальне покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією. Проте суд призначив лише 8 років з конфіскацією усього особистого майна.
Майже 2 роки тюремного строку Топор уже відбув у СІЗО, чекаючи вироку.
Коментарі