Про світовий фронт, який проходить через Україну, і дрібні сварки на Львівщині

За ці сім місяців відбулися десятки важливих подій, за інших обставин для них було б потрібно кілька десятиріч, або й – сторіч. А ми, українці, є не лише очевидцями, а й учасниками, і то – ключовими – цих епохальних подій.

13.03.2023
Про світовий фронт, який проходить через Україну, і дрібні сварки на Львівщині

Завдяки Україні (завдяки ЗСУ і національному спротиву, що змусили загальмувати російський випад проти цивілізації), вдалося витягти на світло головного бенефіціара злодіянь – Китай, затягнувши на ньому зашморг і почавши його удушення. 

Однак нині – не той Китай, який “під небесами” міг століттями очікувати, коли “пропливе тіло його ворога”. Китайським очільником (як і російським), який є вихідцем із силовиків, рухають не інтереси чи цінності, а амбіції; тож Китай на минулому тижні показав свої “зуби” показово примиривши Саудівську Аравію і Іран. Однак, наразі іншої важливої цінності, окрім інформаційної, цей крок не матиме, і максимум, на що розраховують нові партнери – це дестабілізація Близького Сходу, зокрема, Ізраїлю – ключового партнера США. 

Китай вже “списав” росію, яка не змогла успіхом в Україні підірвати європейський політичний ландшафт, а, навпаки, об’єднала часто-густо непримиренних опонентів проти себе. До речі, важливою у цьому ключі є заява польського прем’єра Моравецького, що білоруський напад на польський кордон через штучно викликану міграцію був прелюдією до російської агресії проти України, і це була спроба підірвати згуртованість Європейського Союзу, а також спроба дестабілізувати Польщу, щоб, коли росія напала на Україну, Польща більше не могла приймати українських біженців.

Ось так по крупинках і вимальовується конструкція тоталітаризму – Білорусь, Іран (сьогодні Лукашенко в Ірані), росія, і за ними – Китай, але тепер, завдяки Україні, цей багатоликий монстр змушений огризатися: тоталітарні режими заметушилися, намагаючись скоординуватися проти цивілізації. Чи є у них шанс? На жаль, ще є, однак він залежить не стільки від них, як від єдності країн, які сповідують цінності.

росію у цьому “параді режимів” вже згадувати не варто – вона “слабка ланка”. Так, вони ще борсаються на полі бою в Україні (зокрема, під Бахмутом), наносять по нас ракетні удари у пошуках ЗРК “Патріот”. Однак, насправді, у цей час росія поспіхом перебудовує свою фінансову систему, намагаючись закривати бюджетні дірки, які постійно зростають, усвідомлюючи, що вже близько той час (ще кілька місяців), коли гроші – закінчаться. 

Однак ситуація в росії – є прикладом для інших тоталітарних країн, того ж Китаю. Якщо в росії був чималий фінансовий резерв, то Китай, який повністю залежний від світових ринків збуту, а також імпорту продовольства, впаде набагато швидше, а мільярдне населення у прямому сенсі буде їсти самих себе… І у Китаї це добре розуміють, відповідаючи на тиск з боку цивілізованого світу інформаційними вкидами і розбурхуванням конфліктів чужими руками, як от росією (спільно з Білорусією) у Європі чи тепер тандемом Аравії і Ірану на Близькому Сході, формально, залишаючись поза грою, і таким чином уникаючи вбивчих для Китаю санкцій.

А з росією таки доведеться попрощатися. І не лише перейменувавши її у Московію, а територіально, не залишаючи навіть її залишку.

Тож таким чином саме Китай вирішив долю росії, адже, щоб не дати окупувати Далекий Схід росії Китаєм, цю територію доведеться забирати іншим – тим сусідам росії (Україна, Фінляндія, Норвегія, Казахстан, США, Японія тощо), які зможуть забезпечити ефективний контроль за новими територіями. Тож, можливо і не за горами той час, коли палатиме Кремль, і один із форпостів тоталітаризму стане гумусом для нового цивілізаційного стрибка.

Львівщина, на щастя, далека від цього фронту, тому тут з’являються перші проблиски відновлення політичних батлів. І найголовніший з них відбудеться цього тижня – під час спроби проведення сесії Львівської обласної ради.

На цій сесії важливими будуть лише 2 питання: потенційний звіт голови облради Ірини Гримак і ініційоване партією “ЄС” звернення щодо виплат військовослужбовцям.

Минулого тижня з другої спроби Гримак врешті вдалось зібрати президію. Але на цьому досягнення закінчились, бо на президії так і не вдалось затвердити проект порядку денного сесії. А саме для цього ця президія і збирається.

Після такого чергового провалу Гримак навіть заговорила про можливий розпуск Львівської обласної ради.

Насправді розпуск обласної ради можливий, але нікому з депутатів невигідний, окрім самої Гримак і її партійного керівництва. Розуміючи, що їм не вдасться протягнути через сесійну залу згадуване звернення, у них міг визріти новий план – створити всі юридичні підстави для розпуску Львівської обласної ради. І коли цими підставами скористається центральна влада, вони розпочнуть кампанію із звинуваченнями “слуг народу” у “вбивстві” місцевого самоврядування.

Такий варіант розвитку подій можливий при ігноруванні сесії самими єесівцями і їхніми сателітами. Але його можливо уникнути, якщо всі інші фракції відчують і зрозуміють загрозу дострокової втрати своїх мандатів.

Якщо сесія таки збереться, то батл розпочнеться ще на її початку, коли депутати формуватимуть порядок денний. Єесівське звернення будуть проштовхувати не як партійну ініціативу, а через профільну комісію Львівської обласної ради, яку очолює представник фракції “Батьківщина” Сумало, сподіваючись, що більшість депутатів не зрозуміють чиїм насправді є це звернення.

Тому завтра буде цікаво…

Джерело: Аналітичний центр “POLITI.KO”

Коментарі

12:41
Історія 23-річного добровольця, який став командиром взводу безпілотників на передовій
Взимку 2023 року 23-річний комп’ютерний інженер Сергій із Рівненщини твердо вирішив – з власної ініціативи вступити на військову службу. І так колишній програміст став очима артилерійської бригади: спостерігає за військовою технікою російських окупантів з допомогою безпілотних авіаційних комплексів та допомагає підрозділам гармашів її ефективно знищувати. На даний момент молодший лейтенант уже став командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів 44 Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
18:35
Переможцем тендеру буде «несподівано», але знову ОНУР?
Якщо не садиш дерева, то не ремонтуєш дороги у Львові.
13:18
Суд відпустив під заставу 90 тисяч гривень скандального львівського забудовника Андрія Кучму
Компанія ТОВ «Гарнобуд» Андрія Кучми фігурує в численних судових позовах.
20:51
Страх і ненависть до ТЦК: чому українці не люблять цю структуру?
Нещодавні неадекватні заяви й дописи нардепа Гончаренка спричинили нову хвилю дискусій щодо ТЦК. І якщо одні зауважують, що робота цієї структури — головне джерело поповнення лав українського війська, то інші наголошують на "свавіллі", "бусифікації" та порушенні прав людини. Проте не все так просто, як би нам хотілось. Бо ж ТЦК — це також частина Збройних сил України, а нехаяти власних військових у час, коли вам загрожує ворог — дуже небезпечно. То де взялась ненависть до ТЦК, хто у цьому винен і якою є роль "простих українців"? Давайте з'ясуємо.