Про першу в світі жінку-офіцерку

7 грудня відзначають 130-річчя Олени Степанів.

07.12.2022
Про першу в світі жінку-офіцерку

Легендарна Степанів, народилася 1892 року у селі Вишнівчик на Перемишлянщині, неподалік Львова. Олена була третьою, найменшою дитиною в родині греко-католицького священника, який, окрім душ пастирства, активно займався питаннями «Просвіти».

Після закінчення семінарії Українського педагогічного товариства, у 1912 році вступила на філософський факультет Львівського університету, де особливо захопилася історією та географією. Водночас Олена Степанів бере активну участь у національному житті – очолює першу жіночу чоту в товаристві «Сокіл», а згодом стає у лави січових стрільців. 1914 року вирушає на фронт як командувач жіночої чоти УСС, ставши таким чином першою в історії жінкою, офіційно зарахованою на військову службу як офіцер.

Олена Степанів буре активну участь у бойових діях, зокрема в оспіваних згодом боях за гору Маківка навесні 1915-го року, після яких отримує звання хорунжого. 29 травня 1915 року під час бою під Лисовичами на Болехівщині потрапила у полон і до квітня 1917-го її утримували в Ташкенті. Після повернення до Львова стала одним з організаторів Листопадового чину, а відтак взяла активну участь в українсько-польській війні. Також працювала пресовим референтом у Державному секретаріаті закордонних справ ЗУНР, і пресовий референт Міністерства закордонних справ УНР у Кам’янці-Подільському. 

1919 року з дипломатичною делегацією відбула до Відня, де впродовж трьох років навчалася в університеті й успішно захистила докторську дисертацію. Там же ж у 1920 році вийшла заміж за знаменитого генерал-хорунжого армії УНР Романа Дашкевича. Через шість років у Львові в подружжя народиться син Ярослав, який стане видатним істориком.

Після успіхів у Віденському університеті Олена Степанів таки повертається до Львова, де викладає історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті. Після «золотого вересня» 1939-го року працювала завідувачем сектору економіки Львівського відділу Інституту економіки АН УРСР, науковим співробітником Природничого музею АН УРСР, була доцентом Львівського університету.

20 грудня 1949 року Олену Степанів заарештували й згодом ув’язнили в мордовських таборах. До Львова вона повернулася у 1956 році, бувши звільненою за станом здоров’я. 11 липня 1963 року серце видатної жінки перестало битися. Поховали Олену Степанівну на Личаківському цвинтарі.

У її творчій спадщині – понад сім десятків наукових праць і книжка спогадів «Напередодні великих подій». На честь Олени Степанів названа Львівська українська гуманітарна гімназія, а 20 грудня 2012 року у дворику географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка їй було відкрито меморіальну дошку.

Роман Онишкевич

Джерело

Коментарі

12:41
Історія 23-річного добровольця, який став командиром взводу безпілотників на передовій
Взимку 2023 року 23-річний комп’ютерний інженер Сергій із Рівненщини твердо вирішив – з власної ініціативи вступити на військову службу. І так колишній програміст став очима артилерійської бригади: спостерігає за військовою технікою російських окупантів з допомогою безпілотних авіаційних комплексів та допомагає підрозділам гармашів її ефективно знищувати. На даний момент молодший лейтенант уже став командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів 44 Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
18:35
Переможцем тендеру буде «несподівано», але знову ОНУР?
Якщо не садиш дерева, то не ремонтуєш дороги у Львові.
13:18
Суд відпустив під заставу 90 тисяч гривень скандального львівського забудовника Андрія Кучму
Компанія ТОВ «Гарнобуд» Андрія Кучми фігурує в численних судових позовах.
20:51
Страх і ненависть до ТЦК: чому українці не люблять цю структуру?
Нещодавні неадекватні заяви й дописи нардепа Гончаренка спричинили нову хвилю дискусій щодо ТЦК. І якщо одні зауважують, що робота цієї структури — головне джерело поповнення лав українського війська, то інші наголошують на "свавіллі", "бусифікації" та порушенні прав людини. Проте не все так просто, як би нам хотілось. Бо ж ТЦК — це також частина Збройних сил України, а нехаяти власних військових у час, коли вам загрожує ворог — дуже небезпечно. То де взялась ненависть до ТЦК, хто у цьому винен і якою є роль "простих українців"? Давайте з'ясуємо.