Про це пише членкиня Громадської ради доброчесності Світлана Ільницька.
«ВККСУ прийняла рішення, яким визнала доброчесною поведінку судді Майдану – Марини Шаховніної, яка винесла декілька рішень про позбавлення водійських прав учасників Революції Гідності», – наголошує Світлана Ільницька.
За те, щоб суддя Майдану продовжувала здійснювати правосуддя, проголосували члени ВККСУ, серед яких — Руслан Сидорович, колишній народний депутат від Об’єднання «Самопоміч».
«За те, щоб суддя Майдану продовжувала здійснювати правосуддя, проголосувала людина, яка стала народним депутатом якраз завдяки тим, кого переслідувала Шаховніна і їй подібні», – пише авторка.
Саме він, за словами Ільницької, як доповідач майже рік не призначав засідання у справі Шаховніної, а згодом проголосував за залишення її на посаді.
Ще одним львів’янином, який підтримав це рішення, став суддя зі Львова Роман Кидисюк.
Окрім них, переслідування учасників Революції Гідності визнали «доброчесним» також:
«Людмила Волкова, Віталій Гацелюк, Ярослав Дух, Олег Коліуш, Ігор Кушнір, Володимир Луганський, Руслан Мельник, Олексій Омельян та Галина Шевчук».
Світлана Ільницька називає Марину Шаховніну найбільш цинічною суддею, з якою їй доводилося стикатися як членкині ГРД. Під час співбесіди суддя, зокрема, заявляла:
- «не знала про події Революції Гідності, бо була за кордоном»;
- та фактично перекладала тягар доказування на обвинувачених:
- «порушники мають доводити свою невинуватість».
На ймовірну заангажованість судді, за словами Ільницької, вказує низка фактів:
- «Суддя не повідомила належним чином учасників про дату і час розгляду справи, розглядаючи рішення блискавично — за 4–12 днів після надходження справи»;
- «Не мала жодних підтверджень, що за кермом була особа, яку притягують до відповідальності»;
- «Застосувала найтяжче покарання лише в період Революції Гідності, як і інші судді Подільського районного суду м. Києва»;
- «Винесла рішення тоді, коли вже була опублікована інформація про підробку протоколів ДАІ та після перших смертей учасників Революції Гідності – Сергія Нігояна, Михайла Жизневського та Юрія Вербицького».
Окремо Ільницька звертає увагу на можливий конфлікт інтересів:
«На рішення Комісії не вплинуло, що свекор Шаховніної – суддя Верховного Суду Бородій Василь Миколайович, а чоловік працює в славнозвісному ДБР».
Водночас усе обґрунтування рішення ВККСУ зводиться до однієї фрази:
«Комісія у пленарному складі підтримує висновки колегії про обґрунтованість та достатність наданих Шаховніною М.О. пояснень для спростовування доводів ГРД».
Світлана Ільницька висловлює сподівання, що Вища рада правосуддя зможе виправити цю ситуацію:
«Сподіваюся, що Вища рада правосуддя змиє цю ганьбу і виправить допущену помилку ВККСУ», – і закликає до громадської активності, щоб суддя Майдану не повернулася до здійснення правосуддя.
На завершення Світлана Ільницька ставить пряме і болюче запитання до членів ВККСУ:
«На що ви проміняли свою Гідність?»
Коментарі