Сподіватися на краще, але готуватися до гіршого. Цей не надто оптимістичний девіз нашого сьогодення цілком може стати робочим кредо для українців. Випробувані кризами, реформами і пертурбаціями, ми якось перейшли пандемію ковіду і на подив усьому світові гідно витримуємо випробування черговою навалою російських терористів. Як воно нам вдається? Знає Господь і кожен у своєму серці. Але невід’ємними елементами цієї стійкості точно є відповідальність, професійність і адаптивність.
Не знаю, чому саме про це я думала, коли нещодавно вперше у своєму житті майже випадково потрапила на територію Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні. Можливо, тому, що була вражена красою і структурованістю ошатної прибраної території. Власне кажучи, прогулянка відбувалася по одному з найкращих дендропарків України. А може тому, що ця зелена оаза мені надто дисонувала з уявленнями про саму суть “інфекційки”, де готуєшся побачити щось відразливе і інтуїтивно хочеш довго і якісно мити руки (ото ковід нас навчив, ага!). Та у кожному разі, що б я там собі не думала, але неспішна прогулянка понад 100-річною територією закладу надихнула мене розповісти більше про лікарню, її працівників і пацієнтів, їх ефективного лікування на засадах доказової медицини, а також впровадження нових методик.
Як тривога, то до Бога…
…а як по тривозі, то і по Бозі. То ще одна українська приказка, яка демонструє наше ставлення до багатьох важливих речей, які творять нам щоденне життя. Чи хтось там собі переймається проблемами лікарів і лікарень, поки здоровий? Риторичне питання. Але щойно ти сам чи хтось з рідних потребуватиме медичної допомоги, – відразу на перший план виходить запит на кваліфікованих лікарів і сучасні медзаклади. Тому, поки ми здорові, хтось має розвивати лікарні, готувати лікарів і пильнувати якість послуг. Фаховість цих “хтось” формує нашу українську медицину. У Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні ефективно поєднують сторічний досвід з інноваціями і кажуть, що успішне лікування інфекційних нозологічних одиниць проводиться, базуючись на досвіді кращих зарубіжних клінік. Певно, тому навіть у час повномасштабної російсько-української війни, коли усі кошти спрямовуємо на підтримку ЗСУ, тут змогли не лише організувати роботу відділень за потребами воєнного часу, не обмежилися волонтерською роботою, збором ліків для фронту чи підтримкою колег-військових, але й відкрили та розвинули нові надзвичайно потрібні для пацієнтів напрямки. Наприклад, створили мультидисциплінарну команду з надання мобільної та стаціонарної паліативної допомоги, на принципах пацієнтоорієнтованості і пацієнтоцентричності, щоб кожен, хто звернувся по допомогу, не лише отримав належне лікування, але й доброзичливе ставлення персоналу. Бо ж і добре слово лікує! На часі, кажуть у лікарні, і створення власного лікарняного кабінету банку крові, для якого вже закуповується необхідне обладнання, а персонал проходить спеціальні навчання для забезпечення належної роботи новоствореного кабінету та надання якісної допомоги пацієнтам.
Впровадили сучасні методи лікування пацієнтів з важкими формами інфекційних хвороб у відділенні інтенсивної терапії засновані на досвіді провідних клінік України та світу.
А ще сучасна лікарня не може існувати без своєї політики безбар’єрності. Зараз у лікарні вже облаштували вільний заїзд до приймальних відділень, встановили кнопки виклику персоналу для допомоги людям з інвалідністю, працює спеціальний ліфт, розмістили на належній висоті інформаційні і вказівні таблички шрифтом Брайля. А також у лікарні облаштували санвузли для вільного доступу і користування людей з інвалідністю та виокремили місця для паркування. Але роботи тривають. Тому в інфекційній лікарні запланували вже ближчим часом розширити площі паркувальних майданчиків для людей з інвалідністю, ознакувати маршрути, а ще – тут тривають постійні навчання персоналу, аби усі працівники лікарні уміли кваліфіковано і чуйно надавати належну допомогу кожному пацієнту. Цей напрям роботи вимагає щоденної уваги та дотримання вимог політики держави у цій сфері.
За останні роки найскладнішим для обласної інфекційної лікарні однозначно був час роботи з пандемією коронавірусної хвороби COVID-19. Тоді викликів було максимально багато і вони вимагали критичної зосередженості. Паніку і страх громадян переборювали не лише злагодженою і кваліфікованою роботою усього персоналу лікарні. Адміністрація лікарні першою здійснила профілактичне щеплення від ковіду, а в подальшому, керуючись власним досвідом, розпочала масову роз’яснювальну кампанію серед мешканців нашого краю. Тоді ж у медзакладі відбулися масштабні процеси оновлення та осучаснення діагностичного та лікувального обладнання завдяки злагоджувальній роботі МОЗ України, керівництва Львівської області, волонтерів та людей доброї волі. Колектив завжди про це пам’ятає і висловлює свою подяку і сьогодні.
Сьогодні, коли в Україні йде війна, персонал інфекційної лікарні теж опановує новий досвід – лікувати у час тривог, облаштовувати сховища та укриття, а ще – оперативно реагувати на епідеміологічні виклики, пов’язані зі значними масовими переселеннями громадян. Бо тут теж цілий пласт викликів: спалахи інфекційних хвороб, недостатній відсоток населення, яким здійснили профілактичні щеплення та інші чинники, викликані вимушеним переміщенням населення. Усе це вимагає від лікарів-інфекціоністів особливої уважності та високої професійності і відданості. Ефективність лікування хворих без сумніву базується на високому професіоналізмі колективу: лікарі-медсестри, молодший персонал. Це досягнення завдяки безперервному професійному навчанню – лекції, тренінги, курси з підвищення кваліфікації.
Поряд з цим у лікарні пам’ятають невтішні прогнози ВООЗ щодо можливого розповсюдження та спалахів таких небезпечних інфекційних хвороб як: лихоманка Ріфт, MERS, геморагічна лихоманка Ебола, холера та ін. Це вимагає щоденного підвищення професійної кваліфікації та готовності реагування на НС та поступлення хворих на вищевказані інфекційні хвороби.
За останні 5 років у Львівській інфекційній лікарні лікували малярію, хантавірус, ботулізм, менінгококову інфекцію, герпетичний енцефаліт, лістеріоз, лептоспіроз та інше. Про ковід вже і не казатиму!
Головне у лікуванні не препарати, а лікар, який їх правильно призначить
“Я з величезною повагою ставлюся до роботи сімейних лікарів, але станом на теперішній час, враховуючи різноманітні форми перебігу інфекційних хвороб, досвіду цих фахівців буває недостатньо, – сказав мені у короткій розмові керівник Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні Сергій Федоренко. – Ці захворювання дуже часто маскуються під ГРВІ чи розлади травлення та інші. Час, який буде втрачено на лікування неправильного діагнозу, може бути фатально важливий”. Як приклад лікар наводить лептоспіроз – небезпечну інфекційну хворобу, яка на початкових етапах цілком може “сховатися” у симптоми застуди. А поки хворий збиватиме температуру і боротиметься з загальною слабкістю і ломотою в тілі, інфекція атакує його нирки, печінку і серцево-судинну систему. Це не лякачка – це приклади з лікарської практики фахівців інфекційної лікарні. Водночас колектив лікарні, перебуваючи у цілодобовій готовності реагувати на інфекційні хвороби, забезпечує діагностику, лікування та профілактику.
Тому в інфекційній лікарні особливу увагу приділяють підготовці власних кадрів, передаючи досвід і залучаючи молодих лікарів ще на етапі інтернатури. Не шкодують часу і знань, аби молоді лікарі набиралися досвіду і вмінь під керівництвом своїх іменитих колег з багаторічним стажем. Зараз в інфекційній лікарні працює понад 75 лікарів, більшість з яких – це лікарі вищої кваліфікаційної категорії. Насамперед це лікарі-інфекціоністи, лікарі-інфекціоністи дитячі, лікарі відділення інтенсивної терапії, а також суміжних спеціальностей – лікар-невролог, офтальмолог, лор, рентегонолог, лікар ультразвукової діагностики та інші. Середній вік лікарів установи – 47 років, а найдосвідченіший медик працює у цьому медзакладі уже майже 50 років! Інфекційна лікарня – це якісна база для підготовки інтернів за фахом “Інфекційні і дитячі інфекційні хвороби”. Тут студенти-медики і молоді лікарні мають унікальну можливість ознайомитися з усіма клінічними формами інфекційних хвороб, з якими проходять лікування пацієнти від немовлят до найстарших. Після такої фахової інтернатури ці підготовлені фахівці успішно працюють як у Львівській області, так і на заході чи й по всій України. За останні декілька років, розповідають у лікарні, трьох інтернів за фактом рейтингового розподілу навіть запросили на роботу за кордоном – у Польщу і Канаду.
Тож, нікого не здивує інформація, що багатьох лікарів інфекційної лікарні з повагою запрошують на міжнародні конференції та фахові зустрічі, де можна ділитися досвідом і спільно з колегами з усього світу розробляти найдієвіші механізми боротьби з інфекційними викликами. Ну і несправедливо було б тут не додати кілька слів про медичних сестер, без яких ані виконання усіх призначень, ані маніпуляції, ані загалом перебування хворого у закладі точно не мало б належного ефекту. У Львівській обласній інфекційній лікарні усе це забезпечують дві сотні медичних сестер і медичних братів, переважна більшість з яких – з вищою категорією.
І якісна діагностика
Аби лікарі могли якнайшвидше діагностувати хворобу, а відтак і призначити ефективне лікування для пацієнта, у Львівській обласній інфекційній лікарні впродовж останнього часу значно покращили матеріально-технічну базу, зокрема у відділенні інтенсивної терапії і лабораторії. Встановили сучасний гематологічний, біохімічний аналізатори, аналізатор сечі, як наслідок медичний персонал може призначати своєчасне і ефективне лікування у кожному випадку.
Також ввели в експлуатацію УЗД-апарат для проведення ехокардіографії, еластометрії, що є надзвичайно ефективним у диференційній діагностиці інфекційних хвороб з іншими супутніми або суміжними хворобами. Також у медзакладі встановили сучасний рентген-апарат, який має високий ступінь якості знімків. Працюють і мобільні (портативні) рентген-апарати, які дозволяють проводити дослідження біля ліжка пацієнта. Крім того можна зробити електрокардіограму для хворого за допомогою портативного електрокардіографа, не транспортуючи людину у інший кабінет чи відділення. Допомагає і бактеріологічний аналізатор, який дає унікальну можливість за короткий термін ідентифікувати збудник хвороби і визначити чутливість до антибактеріальних препаратів у пацієнта. До слова, проблема антибіотикорезистентності дійсно зараз набуває глобальних масштабів! Нечутливість до антибіотиків через їх масове неконтрольоване вживання уже сьогодні є для лікарів викликом. Але ще кілька слів про техніку у лікарні. За останні роки у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні оновлено аналізатори у відділенні інтенсивної терапії, а це дає змогу за лічені хвилини визначити основні гематологічні та інші константи організму, встановити клінічний діагноз і призначити лікування для хворого у стаціонарі. Оновлювати обладнання у лікарні намагаються щороку.
Мовою цифр
Загалом, аби додати до портрета Львівської обласної інфекційної лікарні трохи чітких цифрових ліній, то зазначу:
у лікарні діють 8 відділень: 6 на вулиці Пекарській та по одному на вул. Лисенка і вул. Кирила та Мефодія;
щороку у медзакладі проліковують в середньому 15-17 тисяч пацієнтів;
загалом штатний розпис лікарні становить 520 осіб;
у 2024 році доходи лікарні склали більше 143 млн.грн;
близько 70% усіх видатків медзакладу становить виплата заробітної плати, яка виплачується вчасно, у відповідності до вимог чинного законодавства, друга за розміром стаття витрат – медикаменти та продукти харчування (близько 15%).
Комунікація з пацієнтом і родичами – запорука тісної та ефективної системи розуміння й співпраці
Аби процес лікування був якісним, пацієнт має довіряти своєму лікареві і чітко та дисципліновано дотримуватися призначень. А лікарі? А лікарня? Тут теж є чималий перелік обов’язків. Насамперед, безперечно, кваліфікація і фаховість лікарів. А також умови перебування хворих. Ще – якісне діагностичне і лікувальне обладнання. Додаймо сюди інноваційні підходи та технології, ефективне менеджерство та можливості переймати світовий досвід, міжнародну співпрацю, особливо транскордонну, вдосконалення методів використання телемедицини і запровадження сучасних методів комунікації.
Не уявляю собі успішного і дієвого медичного закладу без якісних комунікацій як всередині колективу, так і з пацієнтами.
Для оперативного реагування на звернення пацієнтів, які перебувають на лікуванні або їх родичів, відбувається постійне спілкування адміністрації лікарні та керівників структурних підрозділів з пацієнтами та у разі необхідності приймаються управлінські рішення.
В інфекційній лікарні тут проявили креативність. Ні, це я зараз не про періодичні комунікаційні тренінги, курси і обміни досвідом для колективу. І не про гарячі лінії, куди пацієнти можуть звертатися з будь-яких питань, залишати скарги чи побажання. І не про чітку структуровану систему робочого спілкування керівників відділень чи напрямків зі своїми підлеглими, аби детально проговорювати будь-які нові рішення чи контролювати щоденну роботу. У Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні з метою забезпечення надання допомоги у духовних потребах колективу лікарні та пацієнтам та на виконання наказу МОЗ України введена посада медичного капелана, який забезпечує виконання обов’язків відповідно до потреб вищевказаних категорій, незалежно від віросповідання. Він є Духовним посередником і помічником, який вміє підтримати, розрадити, надихнути на лікування. Зустрічається з новими пацієнтами лікарні, розповідає про можливості душпастирського піклування, оцінює потребу в подальшому молитовному чи розмовному супроводі. А ще – навідує пацієнтів у відділеннях лікарні, пропонує духовну підтримку пацієнтам і їхнім родинам, залучає усіх до спільної молитви. Особливо вдячні хворі відділення інтенсивної терапії, які інколи перебувають на межі життя та смерті і саме в цей період часу здійснюється переосмислення своєї ролі у попередньому житті, у ці тяжкі хвилини перебувають разом із медичним капеланом лікарні, що допомагає легше пережити ці прикрі моменти.
До слова, для забезпечення духовних потреб колективу лікарні та родичів хворих, на території лікарні розміщена Каплиця на честь Пресвятого Апостола Андрія, де здійснюються міжконфесійні літургійні служіння. Також на території лікарні є дуже гарна скульптура Божої Матері, огорнена у свіжу зелень і квіти, які працівники лікарні дбайливо висаджують і щороку оновлюють. Тут, у тиші доріжок поміж корпусами, аж хочеться комунікувати. З Богом. Молитвою. Думаю, облаштування такого місця яскраво демонструє цінності і переконання колективу Львівської інфекційної лікарні.
“Я і наші лікарі давно навчилися з розумінням сприймати реакцію пацієнтів чи їх рідних. Безперечно, мама, яку доставляють до лікарні з хворою дитиною, переважно буде надто емоційною і схвильованою! – поділився Сергій Федоренко. – А тим більше, що пацієнти з інфекційними захворюваннями – це дуже часто про такі симптоми як лихоманка, блювота, діарея, зневоднення… Довірити свою дитину лікареві, спокійно і стримано виконувати усі вказівки – це не проста справа. Тому зазвичай у перші години чи дні лікування ми бачимо надто емоційну реакцію. Однак, для мене цінно, що на етапі одужання дуже багато таких випадків завершуються словами вдячності і підтримки”. Певно, саме тому ані керівник інфекційної лікарні, ані лікарі не бюрократизують роботу гарячої лінії, особисто спілкуються з пацієнтами і відповідають на скарги чи зауваження. Гаряча лінія функціонує постійно, сюди надходять звернення як медичного, так і організаційного характеру. Частина дзвінків – щодо госпіталізації, але часто люди телефонують і щоб просто подякувати медичним працівникам. Це можете зробити і ви за телефоном 032 236 83 53.
Проблеми є у всіх
Вирішила схитрити і провести свій невеличкий експеримент. Запитала про те, яка найбільша проблема Львівської інфекційної лікарні сьогодні, у керівника закладу, випадкового пацієнта, якого зустріла під час прогулянки, і медсестри. Хочете знати, що вони відповіли? Читайте далі, бо це цікаво.
Сергій Федоренко. Директорові лікарні назвати одну головну проблему закладу було складно. Це зрозуміло. Бо людині, яка щиро переймається усім цим значним об’ємом господарства і вболіває за необхідність постійного удосконалення і покращення матеріально-технічних потреба лікарні, болить кожен недолік чи незадовольнена потреба. Але, так мені видалося, все ж таки найболючішим для керівника є питання впровадження та ефективність реформ в медичній галузі.
Пацієнт. У розмові з ним відповідь на моє питання була більш лаконічною: вдосконалення перебування в палатах. А ще (нехай це буде відступ від правил журналістики, але ж це цитата!) – “смачно годують, але ще б келішок наливали для дезінфекції!” Я побажання передаю, а про реалізацію нехай лікарі вирішують…
Медсестра. Направду, я була навіть здивована, як легко і без жодних незручностей говорила зі мною ця мила пані. А ще кажуть, що журналістів бояться!) Каже, дуже пишається колегами. Бо вони ані під час пандемії не знехтували своїми обов’язками і виконували усю небезпечну роботу, ані під час повномасштабного вторгнення не полишили країну, залишалися на робочих місцях і тепер лікують не тільки цивільних пацієнтів, але й військових за потреби. “Усе ми розуміємо, усі виклики приймаємо, – каже. – Віримо, що після нашої справедливої Перемоги будуть і покращення у питанні достойної оплати праці медичного персоналу. Але зараз звісно першочерговим є забезпечення ЗСУ, які дозволяють нам працювати і надавати медичну допомогу усім хворим”. Наостанок жінка сказала мені слова, які можуть бути гідним завершенням цієї розповіді. Каже: “Наш керівник часто повторює, що ми маємо примножувати загальне добро і користь, працювати з Богом у серці, робити свою щоденну справу на благо громади нашого краю. То ми так і робимо, аби усі були здорові”. От приєднуюся, і ми з колективом Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні вам усім цього бажаємо!
Оксана Кривоніс
Коментарі