Закон 12089, який нещодавно ухвалила Верховна Рада та вчора підписав Президент, незважаючи на заклик від правознавців ветувати цей законопроект – це не про захист бізнесу чи приватної власності. Це про узаконення краденого та перевтілення злодіїв і схемщиків у іпостась “добросовісного набувача”.
Чому?
1) бо у кожній місцевості, завжди, всі добре орієнтуються (особливо хороші маклери і нотаріуси), які ділянки “чисті”, а які з “душком” та що з ними не так;
2) бо у 90% перепродаж краденої землі відбувається між “своїми”. Покупців, які не “в темі” трапляються одиниці і, вони, зазвичай, купують сотки землі, а не гектари;
3) бо у наші часи ніхто вже не купує нерухомість чи землю, не перевіривши її “історію” по усіх можливих офіційних і неофіційних каналах. Тимпаче бізнес;
4) бо багато хто намірено купує “ліві” земельні ділянки свідомо обираючи ризик. Бо така земля завжди коштує дешевше за легальну, плюс переконання, що все “рішається”.
Тож, у 90% випадків, аргументи т.зв. “добросовісних набувачів” про “ми чесно землю придбали і нічого про крадене на момент купівлі не знали” – дурня повна.
І найголовніший нюанс…
5) у 99% випадків, основою земельних махінацій є рішення ОМС: сіль/міськ/райрад, виконкомів. Це колегіальні органи.
А колегіальної відповідальності у нас законом не передбачено. Немає ні в КК, ні в ЦК дієвих механізмів як покарати депутатів, за прийняте ними незаконне рішення. А усі намагання прокурорів притягувати голів ОМС до кримінальної відповідальності (робити їх цапами віддувайлами), в суді, навіть адвокат початківець множить на нуль.
Ну а ті, хто за посадовою інструкцією, нібито, перевіряють законність проектів таких рішень (ще до винесення на сесію), завжди на свій захист покажуть постанову якогось суду.
Тому, усі порушені кримінальні провадження, які стосуються незаконних рішень колегіальнх органів – завідомо безперспективні. І правознавці це добре знають.
Максимум, який може досягнути прокуратура у таких справах – це скасування того незаконного рішення. На інше (оголосити підозру, здобути вирок в суді) їй, банально, дієвих правових механізмів бракує.
Тож вкрали в громади чи держави, ну і Бог з ним – вини доказати неможливо. А значить нема складу злочину, значить компенсації за завдану шкоду громада і держава не отримають, значить шахраям головне протриматись 10 років, а там і амністія на вкрадене.
І поки прокурор в судовому порядку скасовує незаконне рішення колегіального органу (а таке рішення є фундаментом чи не кожної земельної афери), набувачі паралельно тому, навипередки, по декілька раз цю землю зумисне перепродують/переділюють/змінюють їй конфігурацію.
І на виході “схеми”, завдяки існуючим недосконалостям законодавства, отримують “добросовісного набувача” бізнесмена “Х”, який купив у свого кума “Y” землю за договором купівлі-продажу, а той, її отримав від місцевої сільради за колегіально прийнятим незаконним рішенням.
Тому, як оте панство з Верховної Ради, так щиро захищає інтереси бізнесу від “рейдерських посягань” прокуратури, то заради справедливості нехай би, одночасно, належно захистили інтереси громад і народу. А саме, законодавчо передбачили можливості і дієві механізми притягнення до відповідальності членів колегіальних органів, за прийняття ними злочинних рішень.
Бо інакше, це ніщо інше як гра в одні ворота.
Юлія Лацик
Коментарі